clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt


Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.


Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку alla@ye.ua. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.


Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.


Дякуємо, що залишаєтеся з нами.

Валерій ПУЗІК


БЛОГ

Валерій ПУЗІК

Про автора …Я иду по улице и по парку, и еще где-нибудь, а мысли-то все равно рождаются у меня в голове. Я думаю: «Господи!» — вот что я думаю. Иду по улице, а мысли рождаются. «Господи», — каждую секунду думаю я.

Теги користувача

» Народження через смерть

… І так ми рухаємось до кінця. Під нашими ногами вже не земля, а пісок. В наших жилах не кров, а вода… Але ми ідемо у світ, який хтось називає – ЖИТТЯм. Наше місце не під сонцем і місяцем, та, хоча біля наших ніг лежать хмари та ми нездіймаємось на них… Нам цього не треба.
Ми упали на землю дві тисячі років назад.
Ми - ті, що читають людські долі по лініях на їх руках… Ми - ті, що цілують свою смерть в уста.
А ви, колись, бачили свою смерть?
Ні! я не про відчуття, які вона викликає… Я про те, якою вона являється перед вами.
Сьогодні хтось з вас побачить її. Але якою буде зустріч? А кінець? Ваш кінець. Лише після вас ми зійдемо на поверхню того, що ви називаєте життям. Лише тоді ми вдихнемо повітря.
А зараз!?
А зараз ми тут. Поруч. Чекаємо!
У кожного свій образ, риси.
Ми знайшли ту яка проведе нас у чиєсь тіло і ми знову відчуємо, що таке народження, дитинство, молодість і, врешті-решт, почуття…
...кожен раз коли ми повертаємось на землю серце б’ється інакше, по-новому… з тією силою, яка раніше була захована у глибині людської душі, до якої ми так довго підбирали ключі.
Ми цілуємо свою смерть в уста відкриваючи їй дорогу на землю.
Ми цілуємо її, щоб повернутись до  життя. (лише там ми можемо переродитись заново; тільки там наші серця отримують шанс забитися знову)

…І так ми рухаємось до кінця.
Ми бачимо людей, але у них немає обличчя, а на їх руках – ліній долі…
Розумієш!
То - ми.
То наші оболонки – тіла.
Ми чекаємо коли хтось поцілує свою смерть в уста… і тоді ми заговоримо знову…


 

теги: життя,смерть,народження
4 Травня 2011, 15:53:57 3256 1

Oстанні коментарі

Віктор


11 Грудня 2011

15:40


Фотограф мабуть фанатіє від фільму КОЕНІВ "Старикам здесь не место", якщо виніс це в заголовок. Да?????????????




Популярні новини

Останні фото та відео



Курси валют на 10.12.2016
купівля
продаж
Міжбанк
$
25.95
26.05
27.4
27.5
0.41
0.41

Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31