Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.

Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку [email protected]. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.

Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.

Дякуємо, що залишаєтеся з нами.

Валерій ПУЗІК

БЛОГ (ДОПИСИ)

Про автора …Я иду по улице и по парку, и еще где-нибудь, а мысли-то все равно рождаются у меня в голове. Я думаю: «Господи!» — вот что я думаю. Иду по улице, а мысли рождаются. «Господи», — каждую секунду думаю я.

Цукерки (якщо сниться покійник)

1.
Олені снився батько. Він повільно ішов ґрунтовою дорогою додому. Курив. Клуби нікотинового диму поїдали, на секунду (не більше), його обличчя… і виринаючи з-під занавіски того диму він усміхався. Батько підійшов до воріт. Зупинився. Повільно відхилив хвіртку й просунувся крізь щілинку, яка утворилась, на подвір’я. Він сів на лаву.
- Лєнка! – гукнув він.
З літньої кухоньки вийшла дівчинка.
(уві сні вона впізнала себе… ту «себе», якою вона була в 12 літ).
- Що? – дівочий голос.
- Принеси мені цукерок…
- ..але ж..
- …тих шоколадних
- !!!
- Я знаю в тебе є. ти вчора в магазині купила.

2.
Олена прокинулась.
Широко відкривши очі вона відразу поглянула у вікно. В шибу билась гілка яблуні. .В хаті тихо. Чоловік спить поруч. Вона встала. Одягнула халат. Вийшла з хати.
Ранок привітав її холодом…
…а вздовж річки, під городом, який видно з ганку поповз сивий туман, який поїдав усе, - ховаючи за своєю ширмою очерет,Ю кущі й верби – від яких залишались тільки не чіткі силуети.

3.
- Чому ти не спиш? – вийшов до дружини чоловік.
- Коля!
- Що?
- Мені батько наснився.
(пауза)
Олена продовжує:
- Тепер якось не до сну.
- Іди в хату.. Рано ще!
- Зараз. Я постою ще трішки, а ти йди. Я зараз.

4.
На роботі Олена розповіла все колезі Клаві. Вона запевнила, що все буде добре.
- …це нормально. Вони де коли приходять до нас. До мене наприклад… мені теж часто сниться бабка покійна. Буває сядемо на лаві і про все, про життя говоримо. Не бери в голову.

В рутинній роботі пройшов день.
А ввечері повертаючись додому зі школи де вона вчителювала, зустріла кума Сашка.
Вони розговорились.
Так і йшли хто куди.

- Завтра, якщо буде така погода, город згораю, гній розкидаю. Земля.. – Та Олена не слухала його. Не цікаво. Він взагалі не цікава людина.

5.
В Олени боліла голова. Додому вона прийшла дуже втомлена. Хотілося спати. Жінка зайшла в спальню. Зняла жакет… колготи і лягла на ліжко.
Очі закрились самі.
Сон солодко окутав її плечі теплом і повів жіночку по небу.

6.
І ось сон.
Пливуть хмари.
Повільно.
Батько стоїть на порозі.
- Лєна!
- Що?
- Чому ти не принесла мені цукерок?
Він заходить до хати….
- Та ні… не треба… не принось. Сашком передаси…

7.
Прокинулась.
Вечір.
Вийшла на веранду.
Коля, її чоловік, курив.
- Ну, що поспала… - запив він.
- Угу!
Олена сіла поруч нього.
- Що? – це Коля – Що сталось?
- Він знову наснився мені.
- І що?
- Знову просив цукерок.
- А ти?
- Він говорив, що знає… що я… купила цукерок…
Між подружжям повисла пауза.
Тиша.
Ставало, якось не зручно.
- Ти… - Коля замовк – давай завтра сходимо на цвинтар…
- Ні! Ні! Я сама піду… Сама…

8.
Олександр повертався додому.
Курив.
Дим роївся біля його голови, а вечірня темнота поїдала фігуру чоловіка, що повільно йшов. Раптом він почув шорох… тріск… в кущах, щось заворушилось… Олександр озирнувся.
Що там?
Теля.
Воно зробило кілька кроків
- Минь! Минь! Минь! – прошепотів Олександр – Іди сюди.
Звір зупинився й поглянув в сторону людини.
- Іди до мене. Чи є ж ти? Іди сюди…
Теля зробило крок на зустріч.
Зупинилось.
Олександр поглянув.
Ні!
Ні!
То…
…не може бути…
Звір звівся на задні лапи.
Зробив крок.
- О, Господи!
- Минь! Минь! – сказало воно.
Олександр побіг. Серце стукало в грудній клітці. Задишка. Важко дихати.
… а воно за ним…
…по слідах…
…хрипить…
…і стукає…
…мичить…
- Ні!
Чоловік падає. Встає. Знову біжить. Кричить.
Річка.
Гребля.
Він перебігає.
Другий берег.
Зупинився.
- Все! - Він озирається.
Воно стоїть на задніх лапах і дивиться на чоловіка. Рже і говорить:
- Минь! Минь! Минь!