Що ж таке незалежність? Чи може поняття незалежності поєднуватися з відчуттям внутрішньої свободи? Чи може взагалі бути загальна, з обумовленими законами, свобода, коли вона тими самими законами урізана й обмежена? Чи взагалі поєднуються ці два слова - держава і незалежність? 

Думаю, що ні. Знаю, що ні. Але знаю й те, що слово "незалежність" має відповідник українською мовою - "самостійність". Це слово - самостійність - має в собі знакову понятійність, тобто "самому стояти", без підтримки чи то шведів, чи татар, чи московитів. Самостійність ближча до слова "свобода", незалежність ближча до слова "залежність". 

За радянського часу моя мама казали: "Синку, якщо тебе не публікують, ти пишеш правильно". Я оцево, слава Богу, пишу не за гроші, які мені вкрай потрібні. Якщо ці нотатки не видадуться мені байдуже. Головне, - щоб було написано. Розумію, що взявся за роботу мені не притаманну, але, дякую Небу, що це можливо: бодай писати правду. Власне, я й неправди не міг писати, бо просто не міг. Але була ота тотальна, гримкуча, стоголоса гільйотина духовного і фізичного нищення, було щемке розчарування у вічній боязливості друзів і постійній тривозі, що шлях мені, їх дитині, "в края отдаленниє". Це минулося. Нема вже тих, хто мав за мене боятися. 

Майже нема друзів. Осталася сама Україна. І в цій, здавалося б, темряві, де ми всі перебуваємо, я твердо знаю, що сонце зійде щоранку, що б там не було, і над пустками, і над котеджами, над міністрами, і над просвітянами, що голоду на Україні не буде, хіба що штучний, що Бог пошле дощі на пустелі, що кожному, хто в дорозі притомився, подадуть води. Я лише дуже не хочу, щоб повстала Україна в неживому гайдамацькому вогні, щоб народжувались лише Кармалюки і Довбуші, а не освячені вічним болем і словом проповідники. Я дуже не хочу, щоб не лише ми, українці, а й все людство дійшло до того краю, де краю не видно.

Початок твору можна прочитати тут: 

За дві криниці до прірви. Частина 1