clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt


Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.


Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку alla@ye.ua. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.


Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.


Дякуємо, що залишаєтеся з нами.

Валерій ПУЗІК


БЛОГ

Валерій ПУЗІК

Про автора …Я иду по улице и по парку, и еще где-нибудь, а мысли-то все равно рождаются у меня в голове. Я думаю: «Господи!» — вот что я думаю. Иду по улице, а мысли рождаются. «Господи», — каждую секунду думаю я.

Теги користувача

» Невідомий солдат

 

“…то, что случается с нами здесь,
на земле, тает в бесконечном
сиянии вечности…”

Трумен Капоте

 

Вітер підхопив пожовклий кленовий лист і поніс їй до ніг…
В руках вона тримала дві червоні троянди, а погляд незворушно дивився на цифру, яка відбивала сонячне проміння, пускаючи його прямо на червоні пелюстки квітів. Прохолода огортала її ніжне тіло…
ОСІНЬ!
Це її двадцять перша осінь, а вона ніколи не бачила свого батька…

...І ось вона перед ним.

Він читає смуток у її очах і підхоплюючи, вітром, листок кидає його до ніг тій, котру хотів би назвати Дочкою. Але між ними безіменна пелена вічності, яку ні хто не здатний порушити, навіть, словом…


Квіти лягають на камінний хрест і дівчина сідає на коліна поруч.
Її оченята покриваються сріблястим нальотом кришталю і сльозою, гіркота цієї миті, котиться по рожевій щоці. Солона крапелька лоскоче рум’янець на дівочому обличчі та, з підборіддя, падає розбиваючись в кам’яну плоть пам’яті…
В повітрі висне запах полину, що вривається їй у душу з подихом вітру… 


Кленовий листок знову здіймається в повітря і, кружляючи, летить далі.


Тремтячою рукою вона веде по плиті аби знайти напис. Та його немає. А серце розривається в клітці почуттів, що сковують її.
“Я знаю, що ти тут. Я знаю… Я довго шукала тебе. Тату, я часто думала, що скажу тобі коли знайду, але чомусь не можу”.


Він бачить сльози на її обличчі.
Він відчуває їх.
І все застигло в очікувані того, що буде зараз…

ТИША!


- Тату… - говорить вона цілуючи холодну могильну плиту – Я знаю: ти тут, біля мене. Скажи мені щось.
І сонце гасне. Його закривають хмари – гримить. Іде дощ. Теплі краплі якого змивають пелену почуттів, що наповнюють їх Обох. Знову рве вітер. Він акуратно зриває з троянд пелюстки та закручує у веремію щасливого танцю.


- Я тут… - лунає голос зриваючи з небес занавіску людських заборон, які дав їм сам Господь.
- Я – ТУТ! – доносить вітер слова того, що поліг за свободу наступних поколінь.
- Я тут! – і він обіймає дочку. Обіймає вітром, дощем… Він дивиться на неї очима небес і читає в погляді СВОЄ ІМ’Я, яке, здавалося, було на віки загублене чи забуте в пелені років прожитих у забутті. Він зриває із синьої гладі небес білі пухові простирадла хмар і вкладає дочку спати. Нехай вона відчує теплоту батьківської любові, яка давно чекала миті, щоб спуститись сюди, на землю; спуститися до тієї, в чиїх жилах тече його кров…

Осіннє небо переповнювалось фарбами веселки і опускаючись до дівчини сповивало вії спокоєм сну, який відкривав перед нею країну зірок…
 

теги: література
8 Лютого 2011, 17:56:30 1713 0



Популярні новини

Останні фото та відео



Курси валют на 08.12.2016
купівля
продаж
Міжбанк
$
25.95
26
27.88
27.93
0.41
0.41

Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31