clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt


Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.


Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку alla@ye.ua. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.


Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.


Дякуємо, що залишаєтеся з нами.

Валерій ПУЗІК


БЛОГ

Валерій ПУЗІК

Про автора …Я иду по улице и по парку, и еще где-нибудь, а мысли-то все равно рождаются у меня в голове. Я думаю: «Господи!» — вот что я думаю. Иду по улице, а мысли рождаются. «Господи», — каждую секунду думаю я.

Теги користувача

» Андрій Тарковський. Людина, що бачила янгола

Він увірвався в кінематографічний світ у  двадцяти дев’ятирічному віці. Він – син Арсенія Олександровича Тарковського … видатного російського поета. «Це були важкі часи. Мені завжди не вистачало батька. Коли  він пішов із сім’я мені виповнилось три роки. Життя було важким у всіх смислах» -  скаже в кінці життєвого шляху, вже титулований режисер, Андрій Тарковських.

Народився він 4 квітня 1932 року в селі Завражє під містом Юрївець Іванівської області. Саме у розквіті своїх дитячих  літ прогриміли фанфари Другої Світової війни, і Андрюша з матір’ю, які жили на Щипке на Замоскворіччі, в комуналці, евакуювалися на Волгу, до родичів, але у 1943 році сім’я повернулася в Москву. Вчився Андрій погано. Його не цікавили ні точні, ні гуманітарні науки. В 1951 році він вступив у інститут сходознавства, але згодом залишить навчання і поїде в тайгу із геологічною експедицією. Лише згодом Андрій зізнається, що потрапив у погану компанію і матір, рятуючи його, просто хотіла відіслати сина подалі від Москви. Працював Тарковський колектором, майже робочим. Тоді йому було двадцять років.

У 1954 році Андрій вступає у ВДІК на режисерське відділення в майстерню Михайла Ромма.

«Я ніколи не розумів, що таке кіно. Багато, хто йшов в інститут кінематографії, вже знали, що це таке. Для мене  ж кіно було загадкою».  – скаже чи то із зайвої скромності, чи просто прибіднюючись Андрій Тарковський, пізніше.

Під час навчання він поставить ряд короткометражних стрічок Серед яких  можна (і потрібно) виділити курсові фільми «Вбивця» та «Сьогодні звільнення не буде» і дипломний (знятий у співавторстві з А. Міхалков-Кончаловським) фільм «Каток і скрипка», що був відзначений на Нью-Йоркському кінофестивалі студентських фільмів у 1961 році, отримавши головний приз.

Молодий режисер ще не підозрював, що слава ось-ось постукає в його двері.

Виробництво фільму «ІВАН», по розповіді Богомолова, було зупинено студією «Мосфільм»  наказом від 10. 12. 1960 року по причині неприродності матеріалу. Режисера   Едуарда Абалова було відсторонено і на його заміну почали шукати нового постановника. Михайло Ромм так пояснив усе: «…Сама більша невдача (Едуарда Абалова – прим. Авт.)  у тому з якою простотою посилають дитину в розвідку на загибель. Ця простота гнітила і демонструвала не людяність показуваного».

 На заміну Абалова прийшов Тарковський. Він запропонував ввести у фільм сни…

-          Він бачить сни. Йому сниться те життя, якого він був позбавлений. – пояснить керівництву «Мосфільму» Андрій Тарковський.

Фільм запустили по новому.

 Молодий режисер добивався не акторської гри, а  повністю, стовідсоткової правди. Коля Буслаєв, виконавець ролі Івана згадував, що доводилось повзати в осінніх болотах, часом провалюючись у воду по горло. І, навіть, в одязі переправлятись холодним Осіннім Дніпром.

У 1964 році фільм був завершений.

«Іванове дитинство» отримало першу категорію (її дають тільки майстрам) і тираж 1500 копій. Так! Це було свято нової режисури, яка отримала на кінофестивалі у Венеції «Золотого Льва», а Андрій Тарковський те, до чого ідуть усі митці – славу і визнання колег.

Другий фільм «Андрій Рубльов» (1966) року про російського іконописця ХV століття стає черговою кіно подією. Випадково потрапивши на Канни (Фільм продали разом з шістьома іншими картинами французькому бізнесмену Алексу Москвичу, який привіз їх на канський кіноринок). Фільм був учасником поза конкурсної програми, отримав приз ФІПРЕССІ. Але у Франції показаний другий варіант картини. Перший же – «Страсті по Андрію» чудом зберігся у Державному кіно фонді.

Після цього кожен новий фільм знятий Тарковський визивав шалений ажіотаж, а самого Андрія назвали класиком. Картина «Андрій Рубльов» по оцінках кінокритиків увійшов до десятки кращих фільмів усіх часів і народів про що в Радянському Союзі не було і слова.

 В 1970 рр. – Тарковський поставив на сцені московського театру імені Ленінського Комсомолу «Гамлета» Уіляма Шекспіра.

В 1972 році на екрани вийшов третій повнометражний фільм знятий за романом С. Лема «Солярис».

На піку своєї популярності доля Андрія Тарковського робить крутий поворот. Його стали не помічати, заявки і сценарії відкидати. Їх попросту не давали ставити. Незважаючи на це у 1974 режисер знімає автобіографічний фільм «Дзеркало». Після перегляду в Держкіно СРСР голова кінематографічного відомства сказав:

-          У нас свобода слова, але не до такої міри.

«Дзеркало» здавали в Держкіно  п’ять разів і стільки ж  робили поправки.

Тоді наступив шестирічний період мовчання. Режисера штучно гнітили.

Останній фільм знятий в Радянському союзі  - «Стакер» за повістю братів Стругацьких вийшов у1980 році. В Італії картина була удостоєна премії критики на міжнародному фестивалі в Трієсті.

А на Батьківщині  - мовчання.

В Андрія Тарковського постійні борги. Він не може реалізувати себе. Депресія. Паніка. Цькування. Страхи... душу режисера полонили сумніви. Думки про еміграцію. Він підозрював усіх і вся у тому, що  ось-ось його арештують. Він чекав цього...

І ось шанс...

Андрія Арсенійовича запрошують в Італію на зйомки фільму «Ностальгія».

Тоді ж було вирішено поїхати і не повертатись.

Був вечір. Його організував Андрій. Він зібрав друзів і близьких. Ні хто не знав, що режисер прощається.

«Ностальгія» виходить на екрани у 1983 році. В головній ролі Олег Яновський, який Грає поета, що приїхав в Італію в пошуках документів про  життя одного  російського музиканта. Одразу після виходу в Каннах фільм отримує а ж три премії і це попри усі нарікання і скандалу  на кінофестивалі.

Андрій купив будинок за сорок кілометрів від Риму. Прагнучи спокою і затишку в Італії він просив у свого начальства паспорти для себе, Лариси, сина, Андрія, і бабусі, але так і не отримав відповіді.

У 1983 році  він поставив на сцені Лондонського театру «Конвент Гарден» пушкінського «Бориса Годунова».

Останній фільм  «Жертвоприношення»  Тарковський знімав на острові Голландії та в Швеції. Вже тоді у вересні 1985 року у стадії монтажу здоров’я Тарковського різко похитнулося. Він захворів. Пройшовши курс обстеження виявилось, що в режисере рак легень.

У 1986 році фільм, останній фільм, Тарковського побачив світ. Його одразу було титуловано на Канському кінофестивалі.

Андрій працював до останнього. Книгу «Відображений час» він закінчив за дев’ять днів до смерті.

29 грудня 1986 року Андрій Тарковський помер. Режисера поховали на православному кладовищі в чужій могилі. На білому камінному хресті з написом «Володимир Григор’єв» з’явилась  табличка з іменем режисера. Згодом  він був перезахоронений. І тільки у 1994 році на могилі з’явився надгробний камінь з написом: „Людині, котра бачила Янгола”.

Oстанні коментарі

Ігор


20 Квітня 2011

17:23


Погляд Тарковського...



Другой Сергей


20 Квітня 2011

16:13

Писатель здесь повторяет буквально то, что сам Тарковский говорил, когда привез на просмотр в МИФИ 'Зеркало', показать его физикам и заодно? поделиться своими мыслями о душе и бесполезности точных наук в ее познании, да и вообше... Помните еше одну гениальную фразу Писателя в адрес профессора Профессора: Вы хоть и профессор, а темный!.."


Сергій


21 Березня 2011

13:38

А як же так... Що ж тоді робити простій людині. Це ж запросто з кожним може трапитись будь коли. Я вірю що кожному на тому світі дадуть по заслугам, але як вплинути на непотріб у цьому житті?



Популярні новини

Останні фото та відео



Курси валют на 08.12.2016
купівля
продаж
Міжбанк
$
25.95
26
27.88
27.93
0.41
0.41

Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31