Клієнти та співробітники ПриватБанку спрямують усі кошти, зібрані в ході громадської ініціативи підтримки української армії, на закупівлю та поставку армійським частинам сучасних бронежилетів. Як повідомили в банку, акція зі збору коштів у банкоматах банку, що стартувала на початку червня, уже дозволила зібрати понад 650 тисяч гривень.   «Першими укріплення обороноздатності країни підтримали співробітники банку, більшість яких перерахували свій денний заробіток у спеціальний фонд підтримки української армії, – зазначає прес-служба ПриватБанку. – Сьогодні до ініціативи співробітників банку приєдналися й наші клієнти, а всі зібрані гроші ми спрямуємо на закупівлю бронежилетів, щоб українські солдати якнайшвидше отримали нову сучасну броню».   ПриватБанк не тільки допомагає зібрати кошти через найбільшу мережу банкоматів (понад 8 000) і відділень (понад 3 216), але й забезпечить повний контроль цільового витрачання коштів і пряму закупівлю та поставку армійським частинам бронежилетів за вигідними цінами.   Підтримати ініціативу банку та його клієнтів можна в будь-якому банкоматі ПриватБанку. Перерахувати кошти на броню для українських воїнів можна або за допомогою спеціальної заставки, або через спеціальне меню «Благодійність». Також кошти на закупівлю бронежилетів для наших воїнів можна перерахувати на спеціальний рахунок: - рахунок для перерахування коштів: 26001060358954 - МФО: 305299 - ЄДРПОУ: 37806835 - призначення платежу: Фінансова допомога на безповоротній основі за програмою «Захисникам – надійний захист» від П. І. Б., ІПН.   Мінімальна сума благодійних внесків необмежена. ...

З армії Артем прийшов замкнутим. Ось вже третій день підряд він не виходив з хати: все видів біля відіка і передивлявся старі касети. Сьогодні (вже вдруге) він перемотував запис із випускного балу 2004 року. В кімнату зайшла матір, Тамара. Тьома, ти вийшов би кудись. В кафе, на діскатєку. В Синяві я бачила Богдана. Він запитував про тебе. Артем: І що? Та, так. Хотів тебе побачити. Казав, що дзвонив до тебе.  Ти, що мобілку вимкнув? Ага! Навіщо? Не знаю. Щось сталось? Ні! Тоді, що? (пауза) Я не впізнаю тебе. Мам, зі мною все добре. Просто хочу побути один. Зібратись з думками. Подумати. Артьом! Га!? Тільки ти виходь зі своєї кімнати. Не можна так. Запроси друзів у гості. Все таки рік не бачились. Добре. Як скажеш. (пауза) Все? Ага! Артем повернувся до телевізора. Натиснув на пульті PLAU. Зображення зарухалось. В рамці екрану заіскрилось посмішки однокласниць і однокласників. Лунала музика. Святкова лінійка. Учні вишикувались квадратом. Свято останнього дзвоника оголошую відкритим. – звучить голос директора школи. Камера рухається вздовж випускників, що стоять в коридорі – готуються до виходу. Звучить музика. Голос. Аплодисменти. Випуск 2004 року. … і для когось це стає останньою митю шкільного життя. Артем знову перемотує касету, тільки вже трохи вперед. Зупиняє. Він хоче спіймати дівчину. А ось і вона. Голос (за кадром): Оля, скажи щось. Дівчина усміхнулась: Що саме? Побажай щось усім випускникам 2004 року. Оля: Ну… я… почекай… зараз я настроюсь… зараз… Артем зупинив запис на крупному плані обличчя дівчини. Мить потримав так, а потім вимкнув телевізор. Хлопець навіть не помітив, як матір вийшла з кімнати.   2. у ньому тепер сиділа якась пустота. Звідки вона прийшла він і сам не зн...