Гаряча тема:
- Війна
В наш нелегкий час так важко знайти роботу. Тим більше роботу до душі. Ось і я, залившись без роботи ще в 2009 році відсьорбнула цього лиха. Саме прикре це те, що дьоготь безробіття доводиться пити досі та перебиватись аби-якими заробітками. Та суть лиха зовсім у іншому... Кожен ,хто намагається знайти роботу знає усі кола пекла цього блукання. Одні з нас звертаються у центри зайнятості(МЦЗ), інші просять допомоги у рідні та знайомих, дехто просто діє на "авось". Історії у всіх будуть різні і в той же час такі схожі між собою. Можливо мій досвід комусь допоможе, а когось застереже. Отже... В XII ст. люди віком 35 років вважалися древніми старцями. Сьогодні ж ритм життя та кар"єра вибудовуються з розрахунку, що людина проживе приблизно 70 років. З цього всього постає питання:"Чому ж так важко знайти роботу якщо тобі 30-40 років?" Як би прогрес не розвивався, у трудових стосунках ми всі застрягли в 12 столітті. На трудовому шляху нас можуть підсидіти фаворитки керівника, намагатимуться перетворити на куртизанку (високоосвічену повію) того ж керівника або просто перетворити на безправного раба чи блазня. В свій час я прагнула, навчалась, сподівалась. Так сталося, що маючи вищу освіту інженера-конструктора легкої промисловості, знайти роботу було в край важко. В МЦЗ мене заспокоїли, що вища освіта будь-якого спрямування-це вже дуже добре і надає не аби-які переваги при працевлаштуванні. Але спершу мене направили на підвищення кваліфікації з курсу" Менеджмент у невиробничій сфері". Опісля ,з багажем знань та посвідченням менеджера і оператора ПК, була направлена на Хмельницький поштамт по дотації. Звісно мені відмовили, бо я "не відповідала вимогам заявленої вакансії". За іншим направлення мене було вже прийнято на роботу менеджером у спілку інвалідів. Не лишнім буде зазначити, що там змінилось моє сприйняття " людей з особливими потребами" не в кращий бік.Звісно були й винятки- це ті, ...