Гаряча тема:
- Війна
Про кого говорять... Не встиг міністр внутрішніх справ Юрій Луценко відбути в офіційне відрядження до Кореї, як в Україні здійнявся галас: мовляв, при пересадці в Німеччині він разом зі своїм 19-річним сином зчинили бучу в аеропорту, напилися й дебоширили, поранивши аж чотирьох поліцейських, серед яких одна жінка. Всі без винятку телеканали навперебій смакували подробиці, повідомляючи цю інформацію з посиланням на першоджерело – німецьку газету “Більд”, плюс цитували начебто якихось німецьких посадовців (чомусь не в прямому запису, а супроводжуючи ці цитати фотопортретами або ж посилаючись на телефонні інтерв’ю), а вже знімки Луценка з чаркою чи перед входом до кафе тиражувалися з особливою насолодою на телеекранах і газетних шпальтах. “Алкоголік,” – припечатувала міністра учасниця пікетування німецького посольства. Пікетування було орга-нізоване партією “Єдиний центр” як для лінивої української політики просто блискавично – вже наступного дня після сенсаційного повідомлення в теленовинах. Щоправда, чого хотіли від німців “єци”, втямити було важко: заборонити Луценку проліт над Німеччиною, чи що? А от яку мету переслідували телевізійні канали, зрозуміти було нескладно: спаскудити Луценка на чому світ стоїть. Точніше, хотіли цього ті люди, що цими каналами насправді керують – а журналісти слухняно виконали їхнє замовлення. Не випадково ж “для пущей важности”, тобто начебто об’єктивності, навіть власний кореспондент телеканалу “Інтер” у Німеччині Тетяна Логунова мусила підтверджувати: “Як повідомила найпопулярніша німецька газета “Більд”... І ні слова про те, що “Більд” – дійсно, газета з найбільшим у Німеччині тиражем – це типове бульварне видання, що спеціалізується на скандалах і плітках, і тому його інформація не заслуговує жодної довіри і на неї ніколи не посилаються як на серйозний доказ. І так само жодної ілюс...