ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 24 серпня, як у краплині води, відбилося не лише минуле України, а і її імовірне майбутнє Замість військового параду Кругла дата завжди викликає пієтет – надто ж у біографії чи історії, яка ще не може похвалитися довговічністю. Тому 20-річчя Незалежності України заздалегідь налаштовувало на особливі торжества, що  наче підтверджувалося й у новорічному привітанні Президента Януковича на чисельних біл-бордах: «Вітаю з 2011 роком – роком 20-річчя Незалежності України!» Відтак, як годиться, планувався військовий парад (навіть держава, волею чинної влади перетворена в позаблокову, мала б продемонструвати здатність цю позаблоковість гарантувати) і безліч інших урочистих заходів.             Проте незадовго до дати парад скасували – з посиланням на необхідність економити бюджетні кошти. М’яко кажучи, на тлі бездонної щедрості державного бюджету щодо забезпечення комфорту можновладців  (скажімо, паралельно з відмовою від параду лише на ремонт кримських володінь Державного управління справами було виділено 150 мільйонів гривень) слова про економію звучали цинічно – але в байдужому суспільстві владі не треба тужитися над пошуком більш прийнятних пояснень.             Урочисть з участю Президента перенесли подалі від людей, у дуже вузьке коло високих чиновників, дипкорпусу і представників релігійних конфесій. Відсутність масовості мала компенсуватися символічністю місця – Тарасова гора в Каневі, звідки видно «і Дніпро, і кручі». Та й, власне, нащо владі ті маси: з появою сучасних технологій зв’язку їх цілком заміняє телеаудиторія – вона значно більша, а клопотів з нею значно менше.             А бажання мас усе ж таки взяти участь у святкуванні суворо обмежив суд: практично весь центр столиці ...