Гаряча тема:
- Війна
Україна – не Америка. Та все ж... На другий день Великодня ми їхали через Ярмолинці. За містечком, на роздоріжжі, вітер, якого досі й не чутно було, раптом підняв пилюку й закрутив її у вихорі. Але не так, як ми звикли, – женучи цей вихор над землею. А – як ми бачимо в американських фільмах про торнадо: навколо невидимої осі стрімким стовпом угору. Дорожній пил довкола втягувався в цей вир з несамовитою силою – й коли через якусь хвилину все ж втратив запал та осів, ми аж зітхнули полегшено: слава Богу, що ми не Штати і торнадо – це не в нас. – Клімат змінюється, – стривожено сказав чоловік. – Дохазяювалися. А увечері усміхнена теледикторка попередила про різку зміну погоди найближчим часом. Спекотні дні зміняться нічними морозами – до 7 градусів у центрі й на заході України й до 9 – на сході. Як це відіб’ється на всьому, що вже вилізло з-під землі й довірилося літньому теплу, дикторка не сказала. А що їй про це розводитися? Про це нас давно попереджають екологи, кліматологи, синоптики й представники всіх інших галузей науки, що вивчають довколишнє середовище. Людина не повинна вести себе як варвар на землі – бо природа відомстить, неминуче й жорстоко. Та ці попередження – не для нас. Ми ж – поки грім не вдарить, то й не перехрестимося. Живемо щодня, ніби в чернетці пишемо – як-небудь. А ще останнім часом, коли в Україні взагалі всі закони, постанови й перестороги щодо дотримання екологічних, будівель- них, очисних тощо допусків, норм і нормативів легко відступають перед шелестом зелених папірців з обличчями тих-таки відомих американців... І цей відступ наповнює кишені тих, що можуть усе й усіх купити, й вони ще активніше купують усіх і все – владу, суддів, журналістів, учених... І ті переконують нас, що вирубки вікового карпатського лісу, жорстокі й нещадні, – насправді планові й санітарні, і повені, що заливають усе Прикарпаття вже незалежно від пори рок...