emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwaytSkypeWhatsappViberPhoneMailПункт

Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.

Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку [email protected]. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.

Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.

Дякуємо, що залишаєтеся з нами.

Результати пошуку за тегом "мова"

» Андрій Березюк: Куди Україну язик заведе?

  Напередодні 1 вересня представники львівського УДАРу в рамках флеш-мобу «Подаруй Януковичу «Читанку», поштою відправили Президенту України буквар, а прем'єр-міністру України — читанку. Так, саме поштою. Ми спробували передати книжки через губернатора, його намісника в області, однак в приймальні нам сказали, що Михайло Костюк у відрядженні. Тому переслали посилкою, щоб він їх отримав.  Це вже не перший випадок, коли Гаранту дарують книги. Ще на початку 2010 року представник «Народної Самооборони» подарувала Віктору Януковичу збірку поезії Анни Ахматової, збірник творів Антона Чехова та орфографічний словник. Це робилося для того, аби ліквідувати прогалини у шкільній освіті лідера регіоналів. Янукович умудрився назвати Чехова українським поетом, замість Анна Ахматова сказав Ахметова. Ще був конфуз, коли під час візиту до Львова назвав жителів міста кращим «геноцидом» країни, а повинно бути - «генофондом».  Як бачимо, відтоді пройшло вже майже 3 роки, а інтелект і якість мови перших осіб України не покращилась. То не виходить сказати «увімкни», то виходять «кровосісі», «папереднікі». Наш гарант допускає стільки помилок, що з найбільш «влучних» вже складають хіт-паради. Тому відправили «Буквар» і «Читанку», щоб з азів починали вивчати мову, а не створювали законів, які дозволяють їм не вчити та не знати української, аби не ганьбили державу своїм невіглаством. Та, що тут говорити, коли найважливішу сферу гуманітарної політики віддано Табачнику, особі, яка свідомо, відкрито й системно виступає проти основ державності та національної ідентичності: єдиної державної української мови, національної історії та соборності.  Якщо теперішня ситуація не зміниться, то ми ризикуємо втратити сам інститут освіти. Наші діти просто не захочуть вчитися, аби отримати диплом. Його можна купити. Якщо ж не вийде, то п...



теги: мова,політика,ганьба
3 Вересня 2012, 21:56:30 4054 0

» Когда Украина увидит фильм "Кросс", получивший в 2011 году Золотую пальмовую ветвь на кинофестивале в Каннах?

  Все решено наперед... Человек живет и умирает не по собственной воле. Из точки «А» он движется в точку «В», параллельно прилагая усилия...   Именно эти усилия и интересуют Марину Вроду, которая привезла в Украину Золотую пальмовую ветвь с Каннского фестиваля за свою короткометражку «Кросс».   О чем она? Проще сказать, о жизни. Вспомните свою школу: беременных одноклассниц из неблагополучных семей, обкуренные травкой туалеты, наглых бесстрашных гопников, школьников, мучающих бесприютных животных… У вас этого не было? А у Марины Вроды из рабочего предместья Бортничи было. И маленький кусочек этого кошмара и показала в своей короткометражке Марина Врода. Представила Европе – и победила.   Почему фильм называется «Кросс»? Бег ради того, чтобы пересечь границу. Это ассоциации авторши из детства, когда на уроках физкультуры заставляли бегать, в не зависимости от того, хочешь ты бежать или нет. Ты должен.  Российская пресса, кстати, перевела название фильма как «Крест». И это имя ему тоже подходит.   Марина Врода: "Просто однажды у меня возникла идея снять фильм о детях, бегущих на уроке физкультуры. Это как в детстве: учительница командовала, мы выстраивались и под секундомер сдавали нормативы. И бежать обязаны были все"    Марине Вроде 29 лет. Она закончила Университет театра, кино и телевидения имени Карпенко-Карого. После ВУЗа училась и работала у Сергея Лозницы, который снял всем известный фильм «Счастье мое».   Любимыми авторами Марина называет Тарковского, Параджанова, Довженко. Из режиссеров нового поколения – выходца из Турции Нури Бильге Джейлан.   Как молодой девушке, «зеленой» по кинематографическим меркам, удалось попасть в Канны?   На одной из вечеринок кинофестиваля «Молодость» Марина познакомилась с франц...



» Війна. Чим далі від війни, тим більше спекуляцій на цій темі

Чинне російське керівництво не полишає надії на відродження імперії – бодай у вигляді усіченого до трьох слов’янських держав – Росії з Білоруссю і Україною вкупі.    НАГАДУВАТИ,  ЩОБ ЗАБУЛОСЯ? Перемогу в другій світовій війні - у радянському  трактуванні  Великій  Вітчизняній – у Радянському Союзі почали пишно відзначати через двадцять років після її закінчення. Раніше, либонь, було не до того – треба було відбудовувати народне господарство, добивати бандерівців по українських лісах і скорочувати армію, яка внаслідок війни розрослася до неймовірних розмірів і з’їдала все, що з такими потугами заробляли  на  військово-промисловий комплекс  СРСР  закріпачені  колгоспами селяни, робітники із символічними зарплатами і в’язні численних гулагів. Та й, власне, особливо розмірковувати на цю тему до того не доводилося. Адже, по-перше,  велика  Перемога  належала насамперед «геніальному полководцю» товаришу Сталіну; по-друге, радянська пропагандистська машина ще за часів  війни створила безліч героїчних міфів про підпільників-партизанів-воїнів, подвиги яких не підлягали жодним сумнівам і різнотлумаченням; навпаки, їх необхідно було вживити як реальність у свідомість нових поколінь, бо – і це по-третє  – заплгіднити ними свідомість  покоління,  що  пройшло  війну,  було важко: що таке війна, воно знало не з книжок  і фільмів, а  зі свого власного страшного досвіду. Тому й потрібен був час, щоби країна залікувала рани, багато справжніх фронтовиків  повмирали  від  ран,  а нові  генсеки ЦК КПРС,  уже не  боячись  теж  мертвого  вусатого  вождя, забагли власних німбиків над головами –  і, оскільки особливо хвалитися було  нічим,  то  гігантська  радянська імперія народила  і почала розвивати грандіозну&nbs...



» Безпам’ятство

Хто не пам’ятає свого минулого, приречений  пережити його знову   Запопадливість «Хмельницька загальноосвітня школа  номер шість запрошує  бажаючих навчатися в класі з російською мовою викладання. Протягом усіх років навчання відбуватиметься російською з поглибленим вивченням німецької мови. Адреса школи… Звертатися за телефоном…». Почувши це оголошення, яке щопівгодини заклично лунає на радіо «Ретро-FM» (і, мабуть, не лише там), я, правду кажучи, подумала, що то хмельницькі освітяни з усіх ніг кинулися реалізовувати бажання міністра освіти Дмітрія Табачніка і «регіональної» більшості Верховної Ради, озвучене україноненависником Вадімом Колєснічєнком: про створення в кожному українському місті класів з російською мовою навчання – для задоволення потреб російськомовного населення. Щоправда, це бажання ще не втілилося в жодні законодавчі вимоги – але ж публічно висловлене; тож хто може перешкодити особливо уважним до побажань начальства першими продемонструвати не вичахлу за 19 літ української незалежності готовність служити чужій волі, чужій мові, чужій державі?! Все виявилося значно простіше. Та спершу – трохи історії. Протягом останніх 19 років хмельницькі школи – всі – стали українськими. Подякувати за це слід насамперед уже покійному Володимиру Красицькому, що в 1991 році очолював міський відділ освіти. Він не став тоді за прикладом свого столичного начальства ховати голову в пісок і вичікувати з моря погоди, а чітко й одразу привів мовний режим шкіл у відповідність з національним складом населення обласного центру. А в даних тодішнього перепису було чорним по білому записано: українців – 82,5%, росіян – 13,5%, інших національностей – 4%. А от у тогочасній міській  освіті  все було з точністю до навпаки. З 53 дитсадків україномовними було тільки 11: у них виховувалося менше трьох тисяч дітей, тоді як у російс...



теги: освіта,мова
18 Квітня 2011, 16:08:59 3710 1


Курси валют на 28.03.2024
купівля
продаж
Міжбанк
$
39.3
39.33
42.42
42.45

Архів новин

<<Березень 2024>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31


«Єдині новини» на Хмельниччині та Україні. Для цього натисніть на трансляції хмельницьких і всеукраїнських телеканалів, або слухайте радіо khm-radio.ye.ua чи radio.ye.ua
"Єдині новини" на Українському радіо