Гаряча тема:
- Війна
1 Передосінній туман лягав вздовж річки. В його густих лапах ховалась низовина і яр, полоси якого виходили до залізного мосту, що єднав береги Ікви. Людська фігура рухалась по ґрунтовій дорозі опускаючись в сивину Безодні. Так називали місце між двома селами: Миколаївкою та Теліженцями. То йшов Богдан. Він повертався з клубу додому. Прохолода проникала крізь одяг і липнула до тіла краплинами туманної роси. Ніч догоряла в передсвітанковому очікуванні сонця. Богдан закурив цигарку. Різні думки роїлися біля його голови. Хотілося спати. Хлопець обминув дугу яру, а ж раптом помітив біля мосту людину. Підійшов ближче. Чоловік років тридцяти п’яти сидів на камені й пильно дивився у воду. Коли Богдан зупинився неподалік той повернув голову до нього. - Здрасті! – сказав хлопець. Чоловік у відповідь кивнув. - З вами все нормально? – продовжував Богдан. Він підійшов ближче. «Ну мало лі шо случилось? Думав рибак якийсь, але вудок не було. Мужик просто сидів і свердлив очима річку». Хлопець запитав ще раз: «Всьо харашо? З вами все нормально?». Мужик без емоцій важко зітхнув. Богдану потрібно було перейти міст. Обережно ступаючи він зійшов до плеса і вже на мосту його зупинив голос. - Слуш… Богдан зупинився. Чоловік продовжував розглядати воду. Виникла секундна пауза після якої він продовжив: - Можеш есемеску написати? - Ну да! – хлопець дістав з кишені мобільний – Тримайте… - але чоловік сказав категорично: ні! Напиши сам. Богдан: А що писати? Той, що сидів на камені хвилинку подумав, прицмокуючи язиком, що писати… Вони обмінялися поглядами. «Стрьомний він якийсь. Ніби не п’яний, але хуй просциш. Всяке буває. Може хреново йому?» - подумав Богдан. «Так вот! Напишеш (пауза) таке: Всьо харашо. Скучаю. Паша». Богдан квапливо набирав на телефоні фразу, а ж раптом знову: «Нє! Не так!» - зупинив процес н...