Гаряча тема:
- Війна
1. Була зима. Грудневі морози тільки-но вступали у свої володіння. Білі пухові покривала огортали околицю. Його знайшли біля залізничної колії. Спочатку побачили босу ногу. Вона була синьоватого відтінку. Коли розгорнули сніг побачили його… … худого… …небритого… …одягненого в лахміття… …років тридцяти, чоловіка… Дихав! Важко, але все ж таки дихав. Його підняли. Поклали на воза. Дід Михась, лісничий, зняв із себе жупан й загорнув ним тіло чоловіка. - Холодний. Замерз. Ледь-ледь б’ється серце… - твердила баба Ганя, розтираючи руки невідомого по-черзі: то ліву, то праву. Чоловіка відвезли в медпункт. Фельдшерка констатувала: пальці рук, ніг відмороженні. Коли невідомий прокинувся то не став ні з ким говорити. Просто лежав, дивлячись на стелю. Так пройшов тиждень. Одного ранку він запитав медсестри: «А церква у вас є?». Алла кивнула: - Є! - Далеко? - Кілометри за три… - У мене хрестик був. - А так-так дід Михась, що знайшов вас, віддав його мені. Я поклала його у шухляду. Чоловік силувався встати. - Ні! Лежіть. Я дістану. Алла дістала з тумбочки хрестик. - Вам одягнути? Чоловік кивнув головою. Вона одягнула. - Звідки ви? – поцікавилась дівчина. На що відповіддю була мовчанка – якщо щось вам щось буде потрібно - то кажіть. Мене Аллою звуть – чоловік відвернув голову. Того дні приходили міліціонери. Проте особу чоловіка встановити не вдалось. Він попросту говорив, що не пам’ятає. Селом ходили чутки про знайденця. - Бандіт! – говорили одні. - Жертва – стверджували інші. - Злодюга. - Злидня… І таких версій десятки. Хто він? «Одного разу він встав посеред ночі, підійшов до вікна, опустився на коліна – розповідав Олег (вони були в одній палаті) – молився до ранку». А коли зайшли лікарі, то здивуванню не було меж… чоловіку з кожною годиною ста...