Четыре новые работы, одна старая.  ...

НАМАЗАВ... колись краскою   ...

Бувають витвори мистецтва, які викликають більше цікавості до їх творців, а ніж до їх творінь – і, зазвичай, тому, що в цих роботах часом наштовхуєшся на те,  що завжди здавалось твоїм, особистим, глибинним відчуттям і не вільно задаєшся питанням: хто він, знаючий це про мене , і звідки він це знає?.. Т. Капоте.   На вигляд йому літ сорок – п’ятдесят, мімічні зморшки ховались за сивою борідкою, а довге, дивно, що не сиве волосся спадало а ж до плечей. Рухався він повільно, ніби виважуючи кожен крок… Ходили чутки, що коли Володимир ще був хлопчиком, його забрали у приватну школу десь на Глюблінські Болота, де й навчився своєму ремеслу. Дійсно, малювати художник міг – так мені здавалось – у ночі, без світла. Кожна нова картина несла нову, іншу від попередніх, філософію. Пам’ятаю, як здивувалась моя матір коли після трьох тижнів роботи він намалював її двадцятирічною дівчиною на фоні карпатських гір. Так! Вона – гуцула і виросла в пелені природи, але зараз не про це. Тоді звучало тільки одне питання: “Як вам це вдалося?”. Та художник мовчав. Він завжди так робив, коли його щось питали – потім усміхався, ховаючи своє задоволення в бороду. “Раз питають значить вдалось” – мабуть, думав він, а сам шепотів: - Я малюю душі. Це ваша! Бувало, що художник зникав на досить тривалий термін. Він закривався у своїй майстерні, яку знімав на місяць-два, на окраїні, в районі Лезнево – і малював. Ще нікому не вдавалось побачити його там. Ходили навіть чутки, що він займається чорною магією і тому так часто змінював квартири. Бабусі говорили, що коли накладаєш якесь закляття то у домі де робиться приговір обов’язково поселяються злі духи і вони шкодять тим, хто живе у будинку. Та судячи з усього, справа не у цьому, що до мене, то Володимир просто шукав житло подешевше, так як його роботи не купували із-за однієї причини: на полотнах були зображені мон...