Людмила Волос: «Для мене немає чужої біди»

«Все, що пропоную людям, випробувала на собі»
Траволікуванням Людмила Володимирівна займається мало не з дитинства. Адже цим займалася її бабуся і її мама. Дивилася, цікавилася, а коли вийшла заміж, захворіла. «І всі знання почали приходити самі, - каже пані Людмила. - То сон якийсь насниться, то думка несподівана прийде. Так що спочатку я лікувала себе.
Пам’ятаю, страшенно отруїлася. Мене довго лікували: крапельниці, уколи, таблетки… А я лежу, і краще мені не стає. А потім наиснився сон, що треба мені звідти йти, бо лікарня мене не врятує. А ще треба піти на галявину і зібрати одинадцять (навіть приснилися назви) трав, і тоді я одужаю».
За тим сном вона і почала лікування. Варила чаї, робила настої… І справді одужала. А коли з’явилися діти, у Людмили почалися проблеми з гінекології. Останнього хлопчика вона народила шляхом кесаревого розтину. Операція була дуже важкою, після чого лікарі виявили в жінки смертельну хворобу. «Зараз я впевнена, що її не було, - каже Людмила Володимирівна, - а всього лише неправильний діагноз. Я сама себе вилікувала і залишилася повноцінною жінкою, бо мені мали по жіночому вирізати все».
Після цього вона почала лікувати людей. Про трави знала абсолютно все, оскільки 12 років працювала заготовувачем лікарських рослин. Спочатку лікувала, не маючи на те ні права, ні документів. Але якось у санаторії в Сатанові, куди з’їжджалися зі всієї України, і куди возила на продаж трави, один з її постійних клієнтів, заслужений лікар України, порекомендував поїхати на навчання до Києва, в університет нетрадиційної медицини. Тепер вона має диплом, завірений Комітетом iз народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров’я, і відвідує усі конференції та семінари.
Що стосується лікування, то воно в Людмили Володимирівни комплексне, і починається із загальної чистки організму і закінчується вісьмома настойками: від «гінекології, шитовидки, холестерину, серцево-судинних захворювань, захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки, суглобів та для очищення крові».
Якось до неї зателефонувала жінка зі скаргами на тимчасове призупинення дихання. Цілителька висловила припущення, що причиною цього може бути ниркова недостатність (у жінки, як виявилося згодом, нирки уже всихалися). Через вісім місяців лікування за методою Людмили Володимирівни, пацієнтка повідомила, що в неї відновилася робота нирок, нормалізувались холестерин і тиск.
«Я рекомендую лише те, що випробувала на собі, - каже Людмила Володимирівна. - А от що стосується онкології, з якою до мене нерідко звертаються, ми не маємо права займатися такими хворими. Але я бралася, хоч і нічого не гарантувала, бо тут усе залежить лише від Бога.
Якось прийшла жінка, батька якої з аденомою передміхурової залози лікарі відправили додому помирати. Він уже не піднімався, і його перевертали з боку на бік… Зараз він йде пішки в друге село - три кілометри туди і три назад, і вдома все робить сам».