Алла Супрунова: «Я живу на одній хвилі з людьми, які мене оточують»

Передача «У колі домашніх турбот» Алли Супрунової – програма-довгожителька на Хмельницькому телебаченні. Адже виходить вона з самого початку створення ХТБ, а це – майже 15 років. І справа тут, скоріше всього, не стільки в тому, про що ця передача, скільки в особистості самої ведучої, її підході до справи та професіоналізмі. Тому й нова її авторська програма «Серця, віддані дітям» стала такою ж популярною. І, насамперед, завдяки фанатичній переконаності ведучої в необхідності того, що вона робить.
Випускниця театрального інституту, улюблена студентка великого майстра Олеся Сердюка, вона, наскільки хотіла бути актрисою, настільки згодом розчарувалася в театрі. Другим диханням був для Алли театр ляльок, який врятував її від того розчарування. Але коли вона потрапила на телебачення, пошкодувала, що так пізно почала. Щоправда, спочатку було важко, але невдовзі зрозуміла, що не треба винаходити велосипед, адже навкруги стільки цікавих людей, стільки проблем, що хвилюють глядачів.
«Передача «У колі домашніх турбот» йде на нашому телебаченні вже сто з половиною років, – жартує пані Алла, – адже вона подобається людям, допомагаючи відволіктися від проблем, тому з екрана її не знімають. Крім того, я взяла за правило готувати її так, щоб кожна рубрика була доступною і корисною. Якщо це «Смачного», то там йдеться не про якісь вишукані страви, а про те, як приготувати щось «із нічого». І глядачі дякують за це, їм подобаються рецепти, які я даю, бо їх можна приготувати в наших умовах, вони дешеві, доступні. Адже те, що пропонують на інших каналах, далеко не всім по кишені».
А щодо рубрики «Для дачників», то пані Алла вчилася разом з нею. Адже в неї навіть в селі ніякої рідні немає. Але переїхавши жити на дачу, зібрала величезну бібліотеку, і тепер будь-кому розповість як, що і де садити, як поливати і доглядати. Дійшла вже навіть до органічного землеробства. Тому – чим живуть дачники, і що їх цікавить, знає не на словах. «Квартиру ми віддали дітям, –каже телеведуча, – і вже 8 років живемо за межами міста. І якщо комусь, можливо, раз на тиждень вдається помилуватися природою, то я кожен день, їдучи на роботу і з неї, спостерігаю за тим, яка вона прекрасна».
Готуючи рубрику «Умілець», пані Алла запевняє, що люди з золотими руками в області не переводяться. І коли їй вже здається, що нема кого знімати, з’являються нові герої передач, яких їй радять телеглядачі. Так що проблем з матеріалом немає.
А от рубрику «Здоров’я» вона зробила досить оригінальною: не запрошує на передачу фахівців, як це роблять її колеги, а, порадившись із ними, розповідає, що, при необхідності, можна зробити самому, доки не приїхав лікар. Для прикладу, якщо вкусила бджола, чи «прихопив» апендицит...
... «В свої передачі я запрошую людей, – каже вона, - які вміють щось зробити, придумати. Цим я ніби втілюю все те, що хотіла б зробити, але не маю на те часу. Для прикладу, на дачі в мене ніби є все, але такого, чим би я могла почванитися: чи то розкішним квітником, чи то дивовижними фруктами чи овочами, – немає”.
Та й коли, якщо все життя – «в цейтноті». Адже не так просто підготувати 14 передач на місяць – через день – нехай коротенька, але треба, щоб складалась вона не з одного сюжету, щоб то була не одна «говорильня», а щоб вона була цікавою і корисною. Тому інколи і вгору ніколи глянути, але їй це подобається.
Через це із задоволенням взялася за ще одну передачу – «Серця, віддані дітям», яка виходить з минулого року.
Щоправда, є багато випадків, про які в ефірі навіть говорити страшно, до прикладу, коли мати вбила дитину і закопала на городі. «Про це ми не розповідаємо, – каже ведуча, – але повірте, ситуація дуже серйозна, тому про проблеми дітей варто говорити, незалежно від політичних перипетій. Так, мене дуже хвилює, чому розриваються кровні зв’язки, коли одну дитину забирають за кордон, а інша залишається тут».
Але, в основному, передача розповідає про людей, які взяли на виховання дітей-сиріт, та багатодітні сім’ї. Можливо, тому, що, як сподівається ведуча, хтось подивиться і захоче й собі взяти дитинку з сиротинця, як це зробила одинока мешканка Дунаєвеччини, прихистивши вісьмох(!) дітей. Або чимось допоможе багатодітним родинам.
Передачу про хлопця із однієї з таких сімей, якому, після закінчення Кам’янець-Подільського військового училища відмовили у продовженні навчання, побачили представники однієї партії... і хлопець нині вчиться.
І це не просто констатація факту. Глядачів не беруться вчити, як бути добрими, передачу намагаються зробити так, щоб у тих, хто її подивився, розтанули серця. Тому найвищою оцінкою своєї роботи Алла Супрунова вважає зізнання: «Ми плакали».