Колишній водій розводить білих вухатих велетнів

 Про таких, як він, у народі кажуть: справжній господар. Раніше чоловік працював у колгоспі водієм, але останніх десять-дванадцять років розводить англійських свиней, декоративних курей і… білих велетнів. Звичне слово «кролик» до цих тварин навіть не пасує. Статні, величезні, з блискучим білосніжним хутром та довжелезними вухами. Такі в звичайну клітку не влізуть. «У мене невелике поголів’я: декілька самців та усього 12 самичок. Але які ж вони красуні! На кролях я схиблений з дитинства! Звісно ж, у гарному розумінні цього слова. Скільки себе пам’ятаю, у нас вдома завжди водилися ці милі вухаті створіння. Першого кролика мені подарував батько. Це була шиншилова порода. І як тільки я його побачив, одразу зрозумів – це любов із першого погляду. Але розведення кролів-велетнів – це “вищий пілотаж” у кролівництві».

«На своїй господарці і день довший, і хліб смачніший, і піт – солоніший…»
Пан Віктор веде на подвір’я. Біля будинку виставлені дерев’яні клітки з великими дверцятами. Їх фермер змайстрував самотужки. Усі «номери» - одномісні, бо кролі люблять просторі апартаменти. «Розпочинав кролівництво із рудих гігантів “фландрів”, які на той час були найпопулярнішою породою, - розповідає фермер. - Однак згодом їх повністю витіснили білі велетні. «Фландри» погано злучаються й повільно виводять потомство, також вони дуже вибагливі. Не зважаючи на те, що ці кролі крупніші, ніж «білі велетні», в останніх більший вихід м’яса, тонша шкура, легший і менший кістяк. Вага кожного такого пухнастого красеня – не менше 9,5 кілограмів! Хоча вони можуть бути й значно важчими». Однак, пояснює кроликовод, дуже “розгодовувати” тваринок не варто. Ожирілі кролі стають неповороткими, втрачають репродуктивні функції. Особливо це шкідливо для самок, адже вони тоді не здатні народжувати. Доглядає своїх підопічних Віктор Петрович без чиєїсь допомоги: він і зоотехнік, і «чорноробочий», і ветеринар, і заготівельник кормів. Але чоловік запевняє, що це йому зовсім неважко. Мовляв, на своїй господарці і день довший, і хліб смачніший, і піт – солоніший.
Кролики хворіють через неправильний раціон
Багато хто із селян не береться за розведення кролів, вважаючи їх надто хворобливими й примхливими. Але пан Віктор на власному досвіді переконався: якщо робити все правильно, то ніяких проблем не виникатиме. Адже догляд за кролями-іноземцями й вітчизняними однаковий. «Годування кролів – лише на перший погляд проста справа, - каже Віктор Петрович. - Вухані делікатні та вразливі. Неправильний раціон може призвести до розладу системи травлення (коксидіозу). Особливо часто страждають тваринки у тих господарів, які кладуть до годівниць надмір капусти та інших відходів овочівництва та зеленини. Від цього кролі можуть захворіти, нерідко навіть розпочинається падіж. Взимку вухані перебувають на сухому кормі: їдять сіно, люцерну та ячмінь. З приходом весни розширювати цей асортимент слід поступово, аби організм тварин звик до нового меню (буквально по листочку в день). Необхідні кролям і морква, буряки та інші соковиті корми. Ними справно забезпечують наших пухнастиків теща та дружина. Ці овочі вони вирощують на городі. Ще одна проблема, яка часто докучає кролиководам – це вушний кліщ. Боротися з ним досить легко. Щоб обійтися без аптечної “хімії”, можна скористатися народним засобом. Потрібно з’єднати 50 г машинного мастила та 50 г солярки і змастити цією сумішшю вушка кроликів”.
Про вухасту демографію дбає самець за 150 доларів
Важливо для кролівництва правильно організувати племінну роботу. Пан Віктор завів спеціальний журнал, в якому відзначає час парування, окролів тощо. А щоб мати здорове поголів’я, довелося придбати словацького породистого самця з усіма документами, відповідним клеймом та родоводом. Коштував цей білий красень недешево – 150 доларів. Зізнається, що заради чистоти породи майбутнього потомства не шкодував грошей. І хоч змінилося вже декілька поколінь, приплід так само продовжує радувати господаря. Самки білих велетнів приводять по 10-12 кроленят 3-4 рази на рік! Взагалі, Віктор Петрович про своїх вуханів може розповідати годинами. Адже за стільки років вивчив і їхню поведінку, і смаки. Навіть навчився самиць обманювати. «До прикладу, одна привела десять кроленят, а інша – шестеро, – розповідає про справу чоловік. – Звісно ж, краще, якщо в кожної їх буде порівну, тоді малюкам вистачатиме вдосталь молока. Але кролиця «чужих» у гніздо так просто не прийме. Тут слід знати певні секрети... Треба добре обдмухати малюків, щоб на них не залишилося жодної пушинки з хутра справжньої матері. Тоді нерідна ненька прийме їх без заперечень».