Його професія — скрипаль

 Для хмельничанина Антона Вараниці гра на скрипці — це хобі і улюблена робота. Він бере участь у різноманітних мистецьких проектах, грає сольно та сесійним музикантом у гуртах, виступає на корпоративах та благодійних концертах. Він зі своєю скрипкою навіть їздив на заробітки до Китаю...
В той же час Антон вважає, що музикант не повинен витрачати на репетиції цілі дні, відшліфовуючи техніку і доводячи гру до автоматизму. Потрібно переключатися на інші, не менш улюблені справи, (в його випадку це велоспорт та фотомистецтво), й усі свіжі емоції відобразяться потім у музиці.

Казковий початок
А почалося все у дитинстві. Батько Антона теж скрипаль, але самоучка. Він хотів віддати сина у музичну школу, але той спершу пручався, а коли надумав — набір закінчився. Та восьмирічного Антона батько привів до директора і сказав: “Записуйте його на будь-яке відділення, але тільки не на скрипку”. Але тут зайшла його майбутня учителька і вмовила батька, щоб син пішов його стежкою. Так, за збігом обставин чи за примхою долі Антон став скрипалем.
Після цього було навчання в музичному училищі, а ще пізніше Антон вирішив здобути технічну спеціальність і став математиком. “Коли я навчався у Хмельницькому національному університеті, то грав в ансамблі “Юність Поділля”, з яким гастролював у багатьох європейських містах”, — розповідає Антон.
Хлопець сподівається, що технічні знання йому знадобляться (хоча він їх і так активно застосовує), однак життя планує і надалі пов’язувати з музикою.
Для заробітку він грає на весіллях, днях народження та корпоративах, для душі — на великих концертах, де вирують бурхливі емоції, та у затишній атмосфері камерних заходів. А ще — у костьолі і навіть на... вулиці. Час від часу Антона з електроскрипкою можна побачити на Проскурівській, де він популяризує своє мистецтво.
“Хочу показати, що на скрипці можна зіграти не лише класику чи поп-музику, а й drum’n’bass, R’n’B, навіть dubstep. Електроскрипка має дуже багато можливостей”, — запевняє музикант. Улюблені його стилі — джаз і фанк, у яких він хоче досягти високої майстерності.

Дві скрипки
У Антона є дві скрипки, акустична і електрична. Перша, виготовлена закарпатським майстром, дісталася йому від покійного батька.
“Вона мені дуже дорога, та й звучить добре. Акустичну скрипку краще відчуваєш під час гри, стаєш з нею єдиним організмом”, — каже митець.
Втім, сучасна музика бере своє, для цього потрібний електроінструмент, який можна підключити до апаратури підсилення звуку, накласти найрізноманітніші звукові ефекти.
“Електроскрипка має дуже великі можливості. Вже з’явилися інструменти з MIDI-виходами, що дозволяє знімати звук з кожної струни окремо і таким чином значно збільшує спектр обробки”, — пояснює скрипаль.
Втім, і стара добра акустика залишається для скрипаля невід’ємною частиною його життя.