Гаряча тема:
- Війна
Кошовий отаман із роду потомствених конюхів знявся у фільмі з Балуєвим
Запаморочливі перегони, небезпечні моменти, стрибки з висоти - все це ми бачимо в фільмах у виконанні улюблених акторів.
Хоча насправді ці трюки виконують зовсім не вони, а їхні дублери – люди, які завжди залишаються в тіні своїх зіркових колег. Вони часто ризикують життям, а вся слава дістається знаменитим акторам. Так нещодавно в Кам'янці-Подільському завершилися зйомки нового 12-серійного історичного фільму “Все можуть королі” з Максимом Галкіним та Марією Сьомкіною в головних ролях. Дублерами практично всіх акторів у фільмі стали каскадери кінного театру “Козаки Поділля”, керівником якого вже понад 20 років є Ілля Бунько. Чоловіку випало перевтілюватися в короля Артура замість Олександра Балуєва в усіх екстремальних сценах. “Сюжет фільму перенесе глядачів у середньовіччя: герцог Майкл Каннінгем із Англії помінявся місцями з типовим офісним службовцем Михайлом Ніколаєвим, який схожий на нього як дві краплі води, - розповідає Ілля Ілліч. - Зрозуміло, аби відзняти середньовіччя, потрібні й відповідні, так би мовити, реквізити. Їх знайшли в нашому Кам’янці-Подільському у фортеці. Навіть не зважаючи на те, що доводилося по декілька годин не сходити з коней та щосили мчати верхи у важких лицарських обладунках, у кіно сподобалося зніматися і мені, і моїм вихованцям. На знімальному майданчику панувала дружня, творча атмосфера. Всі актори дуже привітні й щирі люди. Олександр Балуєв взагалі мій кумир. Завжди захоплювався його грою, а тут довелося не лише особисто познайомитися, але й підстраховувати його на екрані”.
Грають поляків, татарів, червоноармійців, але залишаються козаками
В кінного театру “Козаки Поділля” майже немає конкурентів, адже він входить у трійку найкращих в Україні. Вершники-віртуози Іллі Бунька неодноразово брали участь в історичних та державних святкуваннях. І стрічка “Все можуть королі” не перша їхня поява на великому екрані. Актори та тварини знімалися в фільмах: “Вогнем та мечем”, “Тарас Бульба”, “Біла гвардія”, “Чапаєв”, “Республіка” тощо. Козаки та козачки з Кам'янця з легкістю на великій швидкості перевертаються в сідлі, зависають донизу головою, показують акробатичні номери й навіть вміють скакати на конях “живою триярусною пірамідою”. Останній трюк ризикують виконувати лише декілька колективів у світі. “Через мої руки пройшло вже чотири покоління любителів кінного спорту, - каже Ілля Ілліч. - Членами колективу стають люди різних професій. Є серед учасників театру, як то кажуть, і фізики, і лірики. Всі ці хлопці й дівчата є справжніми патріотами України. До “Козаків” їх привела не лише любов до коней і спорту, але й бажання опанувати козацькі премудрості, стати козаками не лише за формою і назвою, але й духовно”.
“Ніхто з моїх предків не соромився особисто доглядати коней”
“У нашому роду всі були конюхами, - зізнається Ілля Бунько. - Маючи велике господарство, не будучи бідним, ніхто з моїх предків не соромився особисто доглядати коней. До речі, всі чоловіки носили ім’я Ілля. Я також продовжив традицію і свого онука теж так назвав. Із раннього дитинства я навчився усьому, що тепер передаю своїм вихованцям. Виступав за спортивний клуб армії на кінних змаганнях. У перші роки незалежності України почали відроджувати українське козацтво, пішов і я в козаки. Гурток започаткував ще тоді, коли керував підсобним господарством цементного заводу. А ще я кошовий отаман січового куреня міжнародної громадської організації “Козацтво запорозьке”. Наш театр є осередком цієї організації, маємо посвідчення, видане гетьманом”. Ілля Ілліч каже, що не можна пропускати жодного тренування. Хто два-три тижні не був на заняттях, той втрачає 50% майстерності. “Деякі мої учні з 13 років займаються у кінному театрі, - пригадує вихователь. - Це нині вони досвідчені віртуози-наїздники, а тоді під конем проходили, навіть кашкетом не черкали. Дехто навіть знайшов у “Козаках” свою долю. Незабаром ми святкуватимемо козацьке весілля двох наших вихованців. Хто хоч раз їхав верхи, той стає назавжди заручником цього спорту. Коні – добрі, відкриті, чуйні тварини, які завжди відплачують добром за добро. В кожного скакуна свій характер. Потрібен час, щоб у нього з’явилася довіра до тебе. А щоб навчити та підготовити коня до виступів, мине не один рік”.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: