Олександр Супрунюк: «Заробітчани з Італії передали 4 тисячі гривень»

«Днями наші заробітчани з Італії передали 4 тисячі гривень. Учора пенсіонерка принесла 20 гривень. Усіх записуємо в зошит, — каже 50-річний Олександр Супрунюк, підприємець із міста Нетішин. Сидить на м'якому сидінні за столиком в автобусі неподалік монумента Незалежності. Бусик прикрашений написами міст області, належить підприємцеві. Олександр Олексійович переобладнав його на штаб. У ньому також є туалет і невелика кухня.
«Так само записуємо волонтерів. Перевіряємо документи, беремо номер мобільного. Кожному видаємо бейдж, — чоловік відсовує вбік пляшечки з розчином перекису водню, вітамінами, купу наклейок «Не злий Майдан» та свіжий ананас. На звільнене на столі місце кладе великий зошит зі списком волонтерів. — Якось прийшла на кухню людина. Три дні працювала. На четвертий піймали на тому, що хотіла вкрасти продукти».
«У ніч на 6 грудня, коли біля готелю «Україна» знайшли труп, нам хотіли отруїти їжу, — продовжує. — На територію зайшли три спортивні хлопці, і — прямо на кухню. Мали в руках по пляшці кока-коли. Казали, що дуже хочуть їсти. Хлопці з криївки покликали їх до себе ніби погрітися. Потім мені сказали, що гості дивні. Відкликали молодшого з них. Той розказав, що їх сюди привезли, грошей не заплатили. Пообіцяли, якщо зробить провокацію — почне бійку з вигуками «Кличко!» — заплатять на 200 доларів більше. Каже, що тих двох до нього приставили. 2 години вони намагалися всякими способами підійти до кухні. Ми починати бійку не хотіли. Покликали дівчат, зробили видимість, що тут багато людей. О восьмій ранку ті чоловіки зрозуміли — нічого не вийде. Пішли геть. За ними простежив один львівський хлопець. Побачив, як зайшли до приміщення на Інститутській, 19а. Через вікно в кімнаті було видно «беркутівців». Ті троє передали їм рідину в пляшках. Тому є велика підозра, що «кока-кола» призначалася, аби зробити шкоду».
2 грудня хмельничанам о четвертій ранку в генератор залили воду з цукром. Вивели його з ладу.
«Якісь хлопці з інтернет-спільноти на підтримку Майдану приїхали в «Порше Каєні» й вигрузили новий генератор. Тепер на кухні завжди чергує хтось із перевірених людей із Нетішина чи Славути. Цілодобово стоять мінімум двоє. Їжу готують наші кухарі. Волонтерів набираємо на нарізку.
Олександр Супрунюк має в Нетішині будівельну компанію і два супермаркети. Магазинами керує дружина.
«З 2005 року в нас діє громадська організація «Край» — товариство підприємців. Період, коли нас хотіли залякати, минув давно. З нами краще не зв'язуватися, бо страждають самі ж чиновники. Маємо систему самозахисту. Як тільки на нас хочуть наїхати, приїжджає мобільна група — журналіст, юрист, громадський активіст — і починаємо перевіряти перевіряючих. Знаходимо купу порушень. Пишемо офіційне звернення до інстанції, що прислала чиновника. І його звільняють або ­штрафують».
Із вікон видно сусідів хмельничан — намет ветеранів-афганців.
«Афганці сказали, що підуть звідси останні. Стоятимуть за нас, — Олександр Олексійович дивиться у вікно. — Майдан перетворюється на Січ, вишкільний табір. Треба, щоб сюди приїжджали люди, отримували нові знання, навички, заряджалися духом і розносили це, поширювали.
Тут найвища форма самоорганізації. Коли була загроза штурмів, усі спокійно, без істерик працювали. Ми зі своєю польовою кухнею обслуговували дальні барикади. Там теж стояли голодні кияни, але казали: ми можемо вдома поїсти. Кожен запитує, куди викинути сміття. Цей дух не зник. Хіба 31 грудня на Новий рік прийшли ті, кого можна назвати випадковими на Майдані. Чим ближче до перемоги, таких людей ставатиме більше».
Анна БАЛАКИР/Газета по-українськи.