Хмельницькі маршрутки: бруд, шансон та суперечки?

І не тому, що то суперовий хіт, чи написана вона метрами світової естради, а тому, що взята з життя і до дрібниць оспівує те, з чим ми зустрічаємося щоранку, щодня і постійно. Протягом усього минулого тижня ця пісня була гімном мого життя. А все тому, що я постійно каталася хмельницькими маршрутками, досліджуючи їхню роботу. Дослідженням – це назвати важко, бо це сфера експертів, але як пасажир, на власній шкурі, відчула всі «прєлєсті» поїздок у громадському транспорті як у години пік робочих днів, так і у вихідні, й пізно ввечері.

«Коли зранку встаю, каву наливаю… і нервово із народом на автобус чекаю»

Минулого року управління транспорту та зв’язку Хмельницької міської ради провело тендер на пасажирські перевезення. В результаті частина маршрутів змінили свій напрямок, а частина додалися. Такі покращення у сфері перевезень порекомендували хмельничанам представники Львівської політехніки, які протягом року проводили вивчення пасажиропотоку на маршрутах громадського транспорту у Хмельницькому. За цю послугу міська влада заплатила львів’янам 60 тисяч гривень. Однак, щоб дочекатися, до прикладу, маршрутки №46а, іноді потрібно мати неабияке терпіння, або ж доїжджати до центру, а вже звідти – у Гречани. Але якщо вже дочекаєшся маршрутки, то частенько вдається навіть всістися. Не те, що в «улюбленій» жителями мікрорайону Раково «двійки». Якщо сідати на третій-четвертій зупинці, то їхати сидячи шансів майже немає. Більше пощастило, до прикладу тим, хто їде з «Озерної», Лезнево, або ж автостанції №1. Звідти на маршрутах №№ 21, 22, 28, 35 курсують середні та великі зручні автобуси.

«Маршрутка, як велика собача будка»

Автомобілі та водії на окремих маршрутах зі своїми особливостями. В одній маршрутці (їздить на маршруті №2), до прикладу, двері не відчиняються до тієї пори, поки водій, серед безлічі кнопок, не натисне потрібну. Водій іншого «пижика» на цьому ж маршруті, деякі зупинки просто «пролітає», щоб наздогнати свій час, або перегнати тролейбус, або ж випередити конкурента… дорогою ще й агресивно обурюється.
«Тобі що, (вирізано цезурою – авт.) годинник подарувати!? Чи ти не знаєш коли твій час?! – майже кричучи запитує водій когось на тому кінці дроту, і продовжує обурюватися уже чи то в нікуди, чи одному з пасажирів, очевидно його знайомому. – Та якби ж то воно їхало нормально! А воно ж «слинить»! Ні сам пасажирів не назбирає, ні комусь не дозволить». Водій пересипає слова матюками, періодично нервово відповідаючи на телефонні дзвінки. І так від зупинки «Ветеринарна аптека» і до центру. На маршруті №38 водії «обізнані» у тіньовій фінансовій сфері. Везучи пасажирів у годину пік, водій пояснював своєму знайомому (з розмови зрозуміла, що той теж водій громадського транспорту) чому він не може перейти працювати на інший маршрут: «Бо в мене немає стільки «бабла», щоб втиснутися на інший маршрут. Там же такий колгосп, що нічого не розбереш», – зізнався чоловік.
Проїжджаючи по вулиці Шевченка, вже іншою маршруткою, але теж у годину пік, думала, що залишуся без куртки, або й взагалі «без голови». В салоні була така тиснява, що я довго «носом втикалася» у надпис на вікні «место для любовницы водителя», а водій ще зупинявся на зупинках і просив людей «пройдіть по салону, бо ще одна людина не влазить!». На репліку пасажира, що маршрутка не гумова, зав’язалася суперечка. Водій переконував, що «всім треба їхати і можна потиснутися», а пасажири – що «більше ніж влізає, все одно не можна запхати». Добре ще, якщо водії намагаються втиснути «невпіхуємоє» у маршрутки більш-менш нові. А ось коли пасажири, як «тюльки в діжці» їдуть у старій LT-шці, яка ось-ось розлетиться, то мимоволі шукаєш очима або вихід, або, як мінімум напис, яка фірма страхувала це авто, щоб в разі чого, знати куди звернутися. Змовчу про брудні салони в окремих маршрутках. Нехай вони залишаться плямами не лише на куртках пасажирів, але й на совісті нечупар-водіїв.

«На дорозі всіх підрізає, бо шансон в салоні рубає»

Питання поведінки водіїв, конфліктів із пасажирами та музичного супроводу найчастіше стають причиною скарг на роботу маршрутного транспорту. У правилах, які регулюють роботу транспорту, навіть прописали, що забороняється слухати в салоні громадського транспорту «блатну» музику. Однак «мурки-централи-кольщіки» постійно лунають із динаміків маршруток. Хоча варто зазначити, що ретро-пісні, або ж навіть радіо-Roks все частіше можна почути у тих автомобілях, де їздять молоді водії.
«А можна увімкнути іншу радіостанцію?» – наважилася я запитати одного водія, який слухав і навіть мугикав собі під ніс пісню з числа тих, в яких оспівують вічне і шалене кохання з-за грат. Водій хмикнув, посміхнувся і викрутився: «Ви що не вірите у кохання?». Але увімкнув таки іншу радіостанцію. Більше того, всю дорогу розповідав, чому водії сперечаються з пенсіонерами, чому постійно просять пройти пасажирів по салону і чому зараз їздити стало краще, ніж минулого року.
«От би ще дороги зробили, бо тільки відремонтуєш автомобіль, як тут знову щось злетіло, вилетіло», – бідкається водій.
Вихідний день. Водій автобусу, від’їхавши від автостанції №1, вже четвертий раз пояснює літній жінці чому вона не може з ним доїхати з проспекту Миру до Тернопільської (автобус їде до «Катіону» через речовий ринок). Жінка, вийшовши на наступній зупинці, знервовано тряснула дверима, а водій поділився: «Для того, щоб працювати з людьми, потрібно мати неабияке терпіння. Я ледве втримався, щоб не послати її!». На моє зауваження, що й водіїв іноді хочеться послати куди подалі, чоловік зізнався, що серед «їхнього брата» багато знервованих.
«Є такі, і ми про них знаємо, що везуть пасажирів, ніби мішки з картоплею, та ще й огризаються. Але то психічно неврівноважені люди, яких не варто допускати до роботи з людьми. Хоча іноді у суперечках винні самі пасажири, які або не хочуть показувати пенсійне посвідчення, або хочуть, щоб їм звільнили місце у переповненій маршрутці, бо вони «мають право на пільгове перевезення», або ж просто попадеться хтось без настрою і зіпсує його всім», – зізнався молодий чоловік.
Загалом, підсумував чоловік, громадський транспорт – це люди, а де люди, там завжди конфлікти, суперечки…
«Головне – не забувати, що всі ми під одним Богом ходимо», – резюмував водій.
Коротко: Протягом тижня я проїхала 114 зупинок, не рахуючи тих, на яких сідала у маршрутку і виходила з неї. Побувала у 18 маршрутках міста, які курсують чи не у всіх напрямках.

Думка експерта
Петро Кузьмін, начальник управління транспорту та зв’язку Хмельницької міської ради: «Роботу транспорту постійно вдосконалюємо»
«Після того, як ми провели дослідження і внесли зміни у мережу громадського транспорту, якість перевезення пасажирів значно покращилася, бо ми максимально адаптували маршрути до побажань хмельничан.
Щодо технічного стану транспортного засобу, то управління не має права контролювати цю сферу, бо це обов’язок ДАІ. В середньому вік маршруток, які зараз курсують містом, 7-8 років. Є нові транспортні засоби, але є й такі, яким більше десяти років, і їх скільки не ремонтуй, вони не будуть настільки комфортними, як нові. Є маршрути, до прикладу №1, на які не було пропозицій нових автомобілів, бо частина його маршруту, та, що від зупинки «Катіон», до «Дачі Електроніка», проходить фактично по бездоріжжю!
Технічний стан маршруток двічі на день контролює підприємство-переможець конкурсу: передрейсовий та післярейсовий огляди і обов’язкове зберігання технічного засобу на закритій території. Двічі на рік кожен автомобіль проходить технічний огляд у ДАІ.
Управління ж контролює регулярність перевезень. Зараз на кожному автомобілі встановлена система GPS-навігації, але, на жаль, ми поки не можемо повністю відстежити рух автомобілів. Для вдосконалення програми спостереження нам потрібно ще місяць-півтора. У нас буде диспетчерський пункт, який повністю контролюватиме рух автомобілів, і ми точно будемо знати хто, чому і де збився з маршруту чи порушив графік. Сподіваємося, що це якщо не ідеалізує, то значно покращить систему перевезень, а пасажири будуть задоволені.
Нарікань на роботу громадського транспорту у нас все менше, але серед тих, що надходять – найбільше на поведінку водіїв. Ми постійно проводимо наради з керівниками підприємств-переможців конкурсу, а вони, в свою чергу – з водіями та власниками маршрутів.

Ангеліна МОВЧАН.