Летавські трудівники увічнені в картині

Село Летава Чемеровецького району відоме тим, що саме у ньому українська художниця Тетяна Яблонська написала картину “Хліб”.

Чотириметрове полотно, що зображає збір зерна у колгоспі, принесло художниці славу. Зараз картина зберігається у Третяковській галереї у Москві, а у Летаві досі “живе” пам’ять про ті події.
Не у кожному селі є власний музей, а такий великий і багатий на експонати як у Летаві й поготів. Розміщений у місцевому будинку культури, він займає шість кімнат. Тут можна дізнатися про заснування села, ознайомитися із старовинними речами побуту, побачити, як і чим жила Летава у радянські часи, чим і ким пишається зараз.
Велика увага приділена Летавському колгоспу, заснованому у 1930 році, який існує і зараз як кооператив. У радянські часи він здобув значні успіхи: у 1947 році здивував усю країну неймовірними врожаями зернових та буряка, що було зразковим прикладом для країни, яка відбудовувалася після війни. Успіх колгоспу особливо вражав, адже переважна більшість його працівників були жінки (717 із 765). За здобутки вони отримали численні нагороди — 11 звань Героя Соціалістичної праці, 19 орденів Леніна та інші.
Саме трудовий успіх Летави привів сюди молоду художницю Тетяну Яблонську. Як викладач Київського художнього інституту у 1948 році вона повезла на практику студентів. У колгоспі вона зробила чимало ескізів, спостерігаючи за працею летавчанок. Результатом роботи стала картина “Хліб”. І хоч полотно відповідає духові епохи соціалістичного реалізму, вона має неабияку цінність і зараз, адже передає тепло та радість життя, красу та простоту мешканок українського села.
“Більшість наших героїв праці повоєнних часів — жінки. Якраз це і передала Яблонська у “Хлібі”, - розповідає директор музею села Летава Людмила Шутяк і показує на повнорозмірну копію картини у виконанні місцевих художників.
За її словами, усі героїні картини мають прототипи у реальному житті, втім більшість з них відійшли у вічність, жива лише Олена Червова (у центрі картини із піднятою рукою).
“Художниця ще двічі приїздила у село на зустріч із героями своєї картини, писала портрети наших односельчан”, - розповідає Людмила Панасівна.
Те, що художниця пам’ятала про Летаву і дорожила цим епізодом власного життя, доводить і наступна історія. Коли художниця святкувала 85-річчя, Людмила Шутяк із школярами-учасниками гуртка “Летавські слідопити” написали листа із привітанням художниці. Цього листа, що так розчулив художницю, урочисто зачитали під час вручення їй звання “Герой України”.
“Наш музей присвячений, в першу чергу, людям праці. Саме вони — багатство нашого села”, - каже Людмила Панасівна, яка може годинами розповідати про своїх односельчан.