Командир самооборони Юрій Смаль: «Чиновника, якого не сприймуть люди, ми винесемо з кабінету»

... «Тітушки», «коктейлі Молотова», «балаклави», «беркутівці», «Правий сектор», «самооборона»… Нині більшість людей не просто чітко уявляють, про що і про кого йде мова, але й самі активно користаються цими визначеннями.
Одне із визначень – самооборона – з’явилося під час розгону Майдану у столиці. Самооборона – це група добровольців, які стежили за порядком на території столичного Майдану, викривали можливих провокаторів, захищали територію від так званих тітушок.
У Хмельницькому, за словами командира самооборони Юрія Смаля, загони добровольців сформувалися відразу після подій 24 січня, коли було захоплене приміщення Хмельницької ОДА.
Що таке самооборона? Хто її очолює й уособлює? Яка нині її роль, і чи стане вона самостійним гравцем на політичному полі? Про це та інше говоримо із керівником самооборони у Хмельницькому Юрієм Смалем.

Була небезпека, що місто просто «порвуть»

– Яка була необхідність створювати загони самооборони у Хмельницькому?
– Активно самооборона організувалася після того, як люди увійшли до приміщення Хмельницької облради під час засідання позачергової сесії 24 січня цього року. Мета – не дати можливості так званим «гарячим головам» пошкодити майно, контролювати, щоб люди не чинили дій, які підпадають під кримінальні статті. Ми максимально убезпечили людей від їхніх же помилок. До того ж, не секрет, що у Хмельницькому готувалися загони так званих тітушок. Я їх називаю тітухани… Саме тоді були створені перші загони самооборони. Обов’язки по створенню цих загонів взяло на себе, в основному, Всеукраїнське об’єднання «Свобода». У нас був комендант, ми забезпечили його необхідним спорядженням, рацією. Формували списки – і люди охоче записувалися. Паралельно організовували на Майдані обігрів за допомогою діжок та цілодобове патрулювання біля приміщення облради.
Наша сила в тому, що ми спільні і знаємо один одного, а слабкість в тому, що нас небагато, бо ми надто прискіпливо ставимося до членства у самообороні. Ми маємо певну кількість людей, яким довіряємо. Але ситуація в Києві була вкрай нестабільною, і частина наших людей постійно від’їздила до столиці. Організувати всі процеси так, як вони мали би відбуватися, не вдавалося, бо, щойно ми призначали людину, з Києва приходила команда мобілізовуватися. І люди їхали у столицю.

Командир самооборони Юрій Смаль (ліворуч) з начальником штабу Віктором Данилевським

– Скільки ви вже працюєте в тому складі, який є зараз? Яке основне завдання самооборони?
– Працюємо в такому складі вже майже два тижні. Основне наше завдання – патрулювання вулиць. До речі, вже кілька днів ми патрулюємо вулиці зі службовими собаками. Чому виникла така необхідність? Не секрет, що після подій у столиці, після того, що у нас відбувалося біля СБУ, співробітники МВС певною мірою є деморалізованими і не можуть адекватно реагувати. І реально була велика небезпека, що місто, якщо говорити по-народному, просто «порвуть» ті ж самі тітухани, різні кримінальні групи… Потрібно було також охороняти зовнішній периметр СБУ, щоб його не розтягнули мародери, бо ж там все ще є і цінні речі, і певна державна інформація, хоча відомо, що багато, тепер невідомо чого, спалили співробітники відомства в ніч перед тим, як сталися ті криваві події.
– Ви кажете про охорону приміщення, але, за словами самих працівників відомства, «обчищено» всі кабінети аж до третього поверху. Одні кажуть, що це правоохоронці, інші – що самі ж активісти.
– Я не можу відповідати за дії правоохоронців, представників СБУ чи якихось конкретних людей. Можу відповідати лише за ті дії, які виконували ми. Самооборона стояла по зовнішньому периметру. До речі, ми не можемо знати навіть того, в якому стані було приміщення до того, як його спалили! Може, його почистили ще до того? Я можу гарантувати, що самооборона до цього не причетна. Вивозом майна займалися військові, а ми просто були присутні. Під час охорони зовнішнього периметру жоден представник самооборони всередину не заходив.

«Роботи вистачить усім»

– З ким хмельницька самооборона координує свої дії?
– Ми отримали наказ, який демонстрували у ЗМІ. Там була вказана електронна скринька, і ми зголосилися співпрацювати з Андрієм Парубієм. Направили запит, всі необхідні дані, але звідти жодної відповіді не надійшло. Ми навіть звіти туди направляли, чекали якихось вказівок… Але, оскільки ситуація така, що потребує термінових дій, рішень, ми самоорганізувалися. Співпрацюємо з усіма, хто хоче щось робити. З’явилися хлопці з Правого Сектору, ми з ними переговорили: «хочете разом – давайте будемо працювати, хочете окремо – самоорганізовуйтеся, будемо координувати з вами всі дії, бо роботи вистачить усім».

З нардепом Ігорем Сабієм

– Чи співпрацює самооборона з політиками?
– Так, у нас тісна співпраця.
– В якому форматі?
– Ну, всі напевно знають, що я – член ВО «Свобода» і помічник народного депутата Ігоря Сабія. Але я розділяю свою політичну позицію і позицію самооборони. Самооборона максимально рівновіддалена від усіх політичних партій. Наш керівник – це народ. Не буду приховувати, що чимало політичних партій, політиків та їхніх представників звертаються до нас про підтримку. Але ми вирішили так: всі рішення приймаються під час обговорення, і обирається найкращий варіант. Ми виконуємо лише рішення Ради Майдану, бо ми їм підпорядковані. Ми доповідаємо про роботу, приймаємо зауваження, але політичні вказівки не виконуємо, хоча й такі були. Якщо навіть відбудеться призначення на якусь посаду, а люди цього чиновника не сприймуть, то ми просто прийдемо і культурно попросимо його вийти, або винесемо з кабінету, бо носієм влади, згідно зі статтею 5 Конституції України, є народ.
– Якого губернатора, якщо не говорити про конкретних осіб, самооборона точно винесе?
– Я скажу, кого ми не винесемо (сміється – авт.). По-перше, це має бути Людина. Це має бути наша людина – подолянин, якому люди довіряють. Він має бути молодим, креативним, чесним.
– Чи буде для вас принциповою політична складова?
– Знаєте, оце квотування політичне… Це таке ганебне, на мою думку і не припустиме явище! Це пережиток якогось дуже далекого минулого. Взагалі, в мене завжди виникало запитання: чому виконавчу вертикаль влади має очолювати представник тієї чи іншої партії? Невже серед людей, навіть серед тих, які на Майданах, немає людини, яка підходить за тими якостями, які зараз необхідні? Чому так?
– Ви знаєте чому?
– Я вважаю, що це відголоски тієї системи, яку ми хочемо зламати.
– Якщо нова влада керується тим самим принципом квотування – це означає, що систему ми не зламали?
– На жаль, так. Чому б не оголосити конкурс на посаду? Можливо, серед нас із вами зараз знаходиться саме той лідер, який може очолити виконавчу вертикаль. Це краще набагато, ніж якщо нам привезуть якогось кота в мішку, кинуть і скажуть: «Керуй!»

«Найбільше розчарувала нерішучість політиків»

– У Хмельницькому самооборона не лише патрулює вулиці та охороняє важливі об’єкти. Ви пішли далі: створили різні відділи, розширили структуру, навіть у виконком свою людину ввели…
– Основний напрямок роботи самооборони – це не лише охорона порядку. Це і юридична допомога, і розслідування, і силовий напрямок. Ще одне, чого ми хочемо, – це започаткувати інститут уповноважених, щоб представники народу із правом голосу були в тих чи інших структурах. Це було б розумно, щоб розумні і чесні люди спостерігали і контролювали процеси зсередини і повідомляли про незаконні дії кожного відомства.
– За моральні якості та чесноти тих людей, яких направляєте для контролю влади, Ви особисто відповідаєте?
– Складне запитання… Скажу так: кожній людині властиво помилятися. Але ми бачили, до чого призводить авторитаризм, тому у нас всі кандидатури будуть обговорюватися з керівниками, без політичного забарвлення, так, як ми це зробили із кандидатурою Віктора Данилевського. Це людина не політична, він активіст Майдану, розумний, молодий, креативний, саме таких людей ми зараз хочемо бачити у владі.
– Чи буде самооборона окремим гравцем у політиці?
– Я припускаю таку можливість, але поки не бачу, чи це доречно. Про себе ж особисто скажу, що мені комфортніше у лавах ВО «Свобода», навіть не зважаючи на окремі рішення партії, які, я вважаю, були помилковими.
– За період усіх цих Майданів що вас позитивно вразило і що розчарувало?
– Позитивно – у порівняні з 2004 роком – те, що люди були готові піти на все. Самоорганізація людей і переконаність у тому, що мети ми все-таки досягнемо. Готовність у будь-який момент пожертвувати собою. Це було видно і відчутно.
Щодо негативного – мене вразила нерішучість політиків. Я вважаю, що ці процеси, які так трагічно закінчилися, якби вони мали розвиток 1 грудня, то все б уже давно завершилося – з меншими жертвами, з меншою агресією. Не було б цієї інтервенції з Росією… Якби ми тобі пішли (а я був на Банковій 1 грудня) і нас не зупинили, то розв’язка була б значно швидшою і без такої кількості жертв. Чекати – це було помилкове рішення. Ми дали тодішній владі можливість мобілізуватися, затягнути процес і увійти в певну стадію розчарування.
Знаєте, що було найважчим у столиці усі ці місяці, після 1 грудня? Щоразу, в нелюдських умовах, очікувати наступного Віче – і знову чути те саме. Я змальовував усі ці наслідки майже з точною послідовністю, лише без конкретних дат. Бо все це по-іншому не могло вирішитися! Ми зайшли у таку ситуацію, що – або ми їх, або вони нас. І це стосувалося не лише столиці, але й того, що відбувалося на місцях. Оце найважче і найгірше, що я виніс із цієї ситуації.
– Якою ви бачите кінцеву мету самооборони?
– Це дуже довготривалий процес. Думаю, вона залишиться як структура, але, знову ж таки, все залежить від людей. Можливо, вона стане прототипом народної дружини, але потрібно, щоб це питання вирішилося на законодавчому рівні. Бо самооборона на сьогоднішній момент – це, як то кажуть, «плоть від плоті» сьогоднішніх подій. Потрібно, щоб сюди входили люди принципові, чесні… Це вже стає моєю мрією – щоб було створено щось поза політикою, що матиме контроль над владою.