«Таких похорон У нашому селі ще не було», –

Шостого лютого поблизу села Нестерівці Дунаєвецького району в ставку загинуло троє місцевих жителів, один із яких віддав своє життя, рятуючи товариша. Ще один рибалка врятувався сам. Двоє жінок, які в цей час були біля ставка, на власні очі бачили, як тонуть їхні чоловіки. А для майбутньої матері це був подвійний шок – потонули батько та наречений, який в травні мав стати татусем…

«Я пишаюся ним»
16 березня Олександру Афіновському мало б виповнитися 20 років… Але так склалася доля, що, пішовши на ставок 6 лютого, додому він не повернувся. «Я пишаюся ним, – каже батько Сашка Валерій, витираючи сльози, які нахлинули на очі. – Адже він врятував друга… Син був, як син, такий як і всі діти. Вчився в Кам’янець-Подільському інституті, потім покинув його, збирався йти працювати. Що я ще можу сказати?». Безумовно, батькам, які втратили дітей, доволі важко говорити. Тим паче тоді, коли розуміють, що їхній син міг бути разом із ними, якби не… «Я казав йому, щоб був обережним, оскільки крига тонка, – продовжує батько загиблого. – А він твердив, що лижі беруть з собою, і все буде добре. Взяли і пішли». «Люди казали, що він рятував життя товаришу, – доповнює мати Олександра Майя. – Але звідки я знаю: правда то чи ні, я ж не бачила». «Рятував, рятував, – у розмову «повертається» Валерій Афіновський. – Мені Руслан сам казав!» Руслан, саме той хлопець, рятуючи якого загинув Олександр Афіновський. «Він нічого не їсть, пос-тійно плаче, – каже бабуся Руслана Марія. – А ще деякі знущаються, кажучи: «Що ж ти, тебе Сашко врятував, а ти його ні?». Руслан каже, що краще потонув би, ніж тепер жити. А як він міг врятувати Сашка? Він же замерз у воді, нічого не розумів, що діється… Боже, а як ховали їх! Все село вийшло! Таких похоронів у нас ще не було». Поговорити з Русланом журналістам «Є Поділля» не судилося – він разом із друзями пішов на цвинтар, де поховали трьох односельчан…
«Саша був слухняною дитиною, – розповідає Майя Олександрівна. – Він дуже любив футбол та рибалку. Ось таким він у мене був, як всі діти… Коли ж люди сказали, що таке сталося, я не повірила і побігла до ставка. Думала, може, це неправда, може, його там немає. В мене була така надія». «За день до цього він сказав, що завтра піде на став, – продовжує батько Олександра Афіновського. – Я останній, хто з ним говорив перед тим, як він пішов… Приїхав старший син із невісткою і спитали, де Сашко. Я сказав, що пішов на польовий став. Вони швидко сіли на мопеда і поїхали. Я здогадався, що щось не те. Вийшов з подвір’я і побачив сестру дружини. Вона й сказала, що Саша втопився. То я так і пішов на став…» Труну із Сашком від хати до сільського кладовища його товариші всю дорогу несли на руках. Його вчинок у Нестерівцях називають героїчним. А всю історію, яка сталася на ставку поблизу села, – трагічною. Адже в іншій оселі поховали одразу двох чоловіків.

«Ніколи не загадуйте наперед»
Марина Лісецька залишилася без батька та чоловіка. Вони обидва потонули… Степан Гардаш, якому 25 жовтня виповнилося 24 роки, другого березня мав стати на весільний рушник з Мариною, яка у травні має народити. Вранці шостого лютого Степан та 34-річний Віктор Лісецький (24 лютого мав відсвяткувати 35-й рік свого народження), батько Марини, разом із Олександром Афіновським та ще трьома односельчанами пішли на ставок у полі. «Вони довго не поверталися, а тому ми (Марина разом із дружиною Віктора Лисецького – Наталією – прим.авт.) пішли до них, – згадує майбутня мати. – Коли прийшли, то всі вони сиділи на березі. А потім пішли діставати рибу. Наталя покликала батька, щоб той вертався додому, і він пішов через став».
«Я йому казала йти вздовж берега, – каже дружина загиблого Віктора Лісецького. – Але його покликали хлопці, і він пішов до них наче через ставок. Не доходячи до берега, він провалився». «Мій чоловік, Стьопа, взяв лижі і поїхав через став, – продовжує Марина. – І через метри 2-3 провалився під кригу разом із лижами. І тоді до них кинувся Руслан. І він теж провалився. Але його врятував Сашко. Він витягнув його, а сам пішов під кригу. В нього організм слабший, він не зміг вилізти». Першим, за словами свідків, потонув 19-річний Олександр Афіновський. А потім…
«Мій чоловік, Стьопа, подивився на мене, підморгнув, засміявся і пішов на дно, – каже Марина Лісецька. – А тато, хоч і самий перший опинився в воді, найдовше тримався. Побачивши, що мого чоловіка вже немає, підніс догори руки і теж пішов… Може, винив себе в чомусь?..»
«Вони завжди рибалили в селі на ставку, – каже Наталія Лісецька. – Він тут біля нас. А цей аж на полі за селом. І там мало хто ловить, а тому й вирішили піти туди, бо начебто в полі риби більше. Тим паче, що напередодні Віктор із чоловіками сходив туди, багато риби наловили. А вже наступного дня вирішив з собою і Степана взяти. І ось така біда…». «В мене першого лютого іменини були, – каже Марина Лісецька. – А другого лютого ми заяву подали, щоб офіційно стати дружиною та чоловіком. І нам сказали, що другого березня розпишуть. Ми дитину чекаємо, Степан мав стати татом, а тепер дитина буде без нього. Й в батька є ще діти – всього четверо. Найменшому – Назару, чотири роки!
А ось рідний батько Степана, який мешкає в Кам’янці-Подільському, не приїхав на похорони. Тільки сказав: «Крепіться». А все село прийшло. Деякі друзі Стьопи з Хмельницького не приїхали. Вони, можливо, не знали. То напишіть, нехай зателефонують до нього! Я телефон його не вимикаю, хай приїздять, хай знають, де він похований. Хоч не змогли на похорон, то так нехай приїдуть». «Я би всім порадила ніколи не загадувати нічого наперед, – радить Наталія Лісецька. – А в теплу зимову погоду не йти на ставок!»
«Степан виріс біля ставу, вмів плавати, у морфлоті служив, в Хмельницькому в училищі №4 навчався, – каже мати загиблого Степана Гардаша Алла. – І навіщо його забрала та вода!.. І сина молодшого завжди прошу обходити став, бо навколо нас, де живемо, два ставки. Він інколи сердиться на мене, а зараз… бачить, яка біда. Ми готувалися до весілля, родини мали вже справляти. Марині в травні народжувати, то, може, б було все разом – і весілля, і родини. Але то вже таке… Шкода, що батько Стьопи не приїхав. Ми ж раніше у Дунаївцях жили, то всі сусіди приїхали, а рідний батько – ні».

Офіційно
«Шостого лютого о 16.40 поблизу села Нестерівці Дунаєвецького району невдала спроба порибалити на кризі призвела до трагедії, – йдеться в повідомленні прес-служби обласного управління Міністерства надзвичайних ситуацій в Україні. – П’ятеро місцевих жителів, перебуваючи на кризі ставка, глибина якого подекуди сягає трьох метрів, одночасно провалилися під лід. Двом рибалкам пощастило врятуватись, а троє, на жаль, залишилися під кригою. Пошукові роботи проводились силами місцевого рятувального підрозділу МНС, тіла загиблих того ж вечора підняті на поверхню».