ye-logo.v1.2

Ріка життя Олени Піньковської

Суспільство 1965
Фото Руслана ХРАНОВСЬКОГО.
Фото: Фото Руслана ХРАНОВСЬКОГО.

Кожна людина шукає в житті своє місце, прагне до успіху й хоче знайти своє щастя.

 Нелегкою видалася життєва стежина Олени Піньковської з Бершаді, що на Вінниччині. За свої 95 років вона не раз складала життєві іспити, однак на долю не нарікає.
Родом Олена Павлівна з села Могильного Гайворонського району Кіровоградської області. У сім’ї було п’ятеро дітей, усім доводилося дуже важко, тож батько у 1932 році поїхав у Глухів на Сумщину, де влаштувався вантажником на залізниці. Через деякий час забрав туди й дружину і дітей. Олена після закінчення школи чотири роки навчалася у Глухівському технікумі механізації сільського господарства, потім пройшла педагогічний цикл у Первомайську. До війни два роки навчалася в педінституті, вийшла заміж. Згодом в Одесі закінчила курси і працювала бухгалтером в системі заготівлі зерна. З часом здобула спеціальність і економіста.
У подільське містечко Бершадь Піньковські переїхали у 1950 році. Працювала на місцевому комбінаті хлібопродуктів: спочатку бухгалтером, потім головним бухгалтером, а останні тринадцять років перед пенсією очолювала підприємство. У дружньому, згуртованому колективі працювало майже півтисячі чоловік. Олена Павлівна теплими словами згадує колишнього директора комбінату Івана Яковенка, який пройшов війну, був дуже порядною і доброю людиною. Іван Миколайович доклав чимало зусиль, аби підприємство вивести в число передових. Комбінат добре знаний не лише в Україні, а й в республіках колишнього Радянського Союзу, неодноразово ставав переможцем обласних, республіканських і навіть всесоюзних змагань. Досвід колективу висвітлювався в засобах масової інформації, на виставках. До речі, Олену Піньковську нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», їй також було вручено малу золоту медаль ВДНГ СРСР. Ця невтомна жінка своєю працелюбністю, шанобливим ставленням до людей здобула заслужений авторитет серед земляків.
Уже понад три десятиліття Олена Павлівна перебуває на заслуженому відпочинку. Майже двадцять чотири роки тому овдовіла. З чоловіком Василем Михайловичем в парі прожили півстоліття.
"Він був дуже порядною людиною, ми все з ним робили разом, підтримували одне одного і, можливо, не повірите, жодного разу не сварилися", – каже убілена сивиною жінка.
Вже немає в живих її єдиного сина, кілька років тому передчасно пішов із життя і внук, залишилася лише внучка, яка із сім’єю мешкає у сусідньому районі й навідується до бабусі.
Олена Павлівна самотньою себе не відчуває. Вона підтримує зв’язок зі знайомими, не забувають її й представники місцевої влади, працівники підприємства, якому вона віддала багато років життя. Олена Піньковська читає газети, цікавиться новинами, однак на городі вже майже не порається – сили не ті. Пройшовши непростий життєвий і професійний шлях, маючи за плечима стільки літ, вона живе спогадами.

Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую