Сабій: «В моїй руці був сконцентрований гнів усього українського народу»

Так прокоментував свої дії, які мали місце минулого четверга, нардеп Ігор Сабій, коли він, разом із колегами, «попросив» комуніста Петра Симоненка вийти із сесійної зали.

Того дня (в четвер, 24 липня) спікер Олександр Турчинов оголосив про розпуск фракції комуністів у Верховній Раді, а нардепи-свободівці силою намагалися вивести з залу засідань лідера Компартії Петра Симоненка.
«Рука мене не боліла, і з дитинства я не мріяв про те, щоб побити комуністів, – жартома зазначив Ігор Сабій. – Я мріяв, щоб Україна була вільною державою, а комуністи – це її вороги і доти, поки вони будуть у Верховній Раді, Українську державу буде вкрай складно будувати. Більше того, я переконаний, що в моїй руці був сконцентрований весь гнів українського народу щодо комуністів. В мене немає особистої ворожнечі до Петра Симоненка. Але як з очільником комуністів, я не міг вчинити по-іншому».

- Пантелеймонов, Прус, Симоненко… у «Свободи» є неписане правило вирішувати кулаками певні справи, чи ви дієте ситуативно?
- Це як з дитиною малою: коли її кажеш не сунути пальці в розетку, а вона продовжує це робити, і не розуміє інших слів, доводиться переходити до таких методів. Ми насправді не планували детально як, хто і що має робити. Те ж стосується і Пантелеймонова. Якби уряд знайшов час і виконав вимоги і журналістів, і громади щодо звільнення Олександра Пантелеймонова (екс-тимчасово виконуючий обов'язки генерального директора Національної телекомпанії України – авт.), то не було би до Пантелеймонова питань.
- А не простіше «бити уряд», щоб не бити «наслідки»?
- Треба буде, будемо бити й їх! Ми через те й надали право Президенту розпустити Верховну Раду, щоб був інший уряд. Бо цей уряд, звичайно ж, багато чого зробив, але набагато більше не зробив. Багато речей затягуються в часі. Реформи мають відбуватися швидко.