clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt

Мій коханий надумав одружитися

Фото: blog.i.ua

- Мені не дуже щастило в коханні, - почала свою розповідь моя випадкова знайома.

 Ми разом з нею випадково потрапили в одну чергу до квиткової каси. А так, як була перед нею зачинили віконце і вивісили табличку обід, чекати залишалося ще годину. - А от тепер пощастило. їду в гості до майбутніх свекра та свекрухи. Гріша (так звали нареченого, як зрозуміла я пізніше) уже два дні як там. Хоче, щоб усе було ідеально. От правда, не знаю чи сподобаюся я їм, адже старша на 4 роки. Та думаю, це не головне. Після всього, що у нас було... Зацікавлена, кивала головою, а моя співрозмовниця почала свою розповідь. Нас з Грішою познайомила подруга. Знаєте, як там кажуть "побачення на чотирьох". Тільки, коли четвертого не знайшли, то вона подзвонила мені. Я відходила від чергового невдалого роману і чесно кажучи, зовсім не мала наміру з кимось завязувати нові стосунки. Та вирішила розвіятися. Вечір ми провели прекрасно. Правда уже після кіно, ми вирішили піти прогулятися, вони пішли на дискотеку. Григорій був на стільки веселим, життєрадісним, кумедним, що я забувала з ним про все на світі. Здавалося, що час летить як навіжений. Він так гарно цитував Пушкіна і Блока, розповідав так захопливо про своє життя: друзів, навчання, захоплення, у нього було стільки планів, що з ним не можливо було сумувати. Той вечір пролетів так швидко...
А на другий день він подзвонив. Це було так неочікувано для мене. Я то собі думала, провели гарно вечір і все: до побачення. Гриша так просив, щоб я погодилася на ще одне побачення, що я після кількох хвилин вагань все ж погодилася. Ми пішли в кафе. Він, як виявилося, ще вранці все спланував, і влаштував для нас романтичну вечерю. Я була у захваті.
А потім мене ніби хвилею цунамі накрило. Ці стосунки так швидко розвивалися. Перший поцілунок, перша ніч, перший ранок. Через три місяці я зрозуміла, що закохана у нього по вуха. Боялася це показувати, адже я уже працювала, жила окремо від батьків, а він навчався на четвертому курсі. Яке у нас могло бути спільне майбутнє? Та й подруга сказала, що я занадто захопилася. Мовляв, нічого серйозного з того не вийде.
А Григорій у той же вечір запросив мене в ресторан і зробив заманливу пропозицію. Ні, не руки і серця. Там при свічках, подарував найрозкішніший букет моїх улюблених півоній і запропонував жити у разом. Я ніби божевільна погодилася. Нам же так добре було разом. Він переїхав з гуртожитка у мою квартиру.
Тільки, коли я погоджувалася, то не врахувала одного, один зустрічатися - це одне, жити разом - зовсім інше. Ні, мені було приємно турбуватися про нього: прати, прасувати, прибирати, готувати і балувати кавою у ліжко, але вся гострота відчуттів зникла. Мене це не хвилювало, бо він заспокоював словами кохання і клявся, що завжди буде поруч.
Нам було добре, життя увійшло у звичну колію, але я відчувала себе дуже щасливою, адже поряд був коханий. Ми жили цивільним шлюбом і обох це влаштовувало. Та так минув рік, потім другий... Григорій закінчив університет, влаштувався на роботу. Я думала, що тут він зробить мені пропозицію, але її все не було і не було. Зрештою, я подумала, що варто ще почекати, адже він занадто молодий. До того ж куди поспішати? Якщо ми маємо бути разом, то будемо. Штамп в паспорті не такий важливий. Ще через рік я мала у тому дедалі більші

сумніви. А коли через півроку у подруги народилася дитина, я подумала, що і сама хочу стати матірю. В той вечір я вперше завела мову про одруження та дітей. Гриша відмахнувся, мовляв встигним ще і всівся дивитися футбол, ясно даючи зрозуміти, що розмова закінчена.
Такі розмови у нас тепер стали частими. Кожен раз, коли я говорила з подругою, бачила на вулиці вагітних чи просто дивилася серіал, де чергова Катя чи Дженіфер надягали весільну сукню. До того ж і подруга, і батьки почали все частіше питати, коли ми законно оформимо наші стосунки. Я відповідала гордо, що справжнє кохання не потребує ніяких штампів і офіціозу, а у душі дедалі частіше шкребли кішки.
Під час чергового скандалу і його байдужої відмовки, я плакала у ванні і раптом зрозуміла, що він не збирається одружуватися, що йому так зручно, адже він знайшов собі домогосподарку, що він не хоче дітей, а отже, я йому не потрібна. Я вийшла із ванни і сказала йому одне слово: "Забирайся." Я чекала, що зараз він попросить вибачення, скаже, що кохає мене і все налагодиться, натомість він почав пакувати речі, а через півгодини за ним зачинилися двері. Після того я жила, як у страшному сні. Мені здавалося, що життя зупинилося. Ранок змінював вечір, а вечір змінював ранок. Одного разу я проходила повз те кафе, де так часто ми любили бувати. Через вікно побачила свого коханого. Він про щось жваво говорив з молоденькою дівчиною. Я постояла кілька хвилин, а потім наче навіжена кинулася додому. В голові крутилася лише одна думка, як швидко він найшов мені заміну. Ще через тиждень подзвонила моя подруга і розповіла, що мій коханий надумав одружитися. Сказала, що активно займається підготовкою до весілля. Для мене це був шок. Я наче черепаха залізла у панцир і не хотіла з нього вилазити. На роботі взяла лікарняне, майже ні з ким не спілкувалася. Якось вийшла за покупками і на вулиці зустріла знову Григорія. Він був у компанії тієї ж дівчини. Вона поцілувала його в щоку і побігла. Він залишився стояти посеред вулиці один. Я вирішила, що тікати безглуздо і пішла йому на зустріч. Коли він мене побачив почав посміхатися. Привітався. Запитав, як справи. Я відповіла, що все прекрасно і хотіла йти далі. Але він зупинив мене і запитав, зазираючи у самісіньке серце, чи не перестала я ще на нього ображатися....
От тут я не витримала. Виказала йому усе і на завершення побажала щасливого сімейного життя.
Григорій розсміявся. Засунув руку у кишеню і дістав маленьку бархатну коробочку
- Ти вийдеш за мене заміж? Я мовчала. Нічого не розуміла.
- А як же та дівчина, з якою я тебе бачила?
Вона займається організацією нашого весілля. Це мав бути сюрприз.
То що ще хочеш бути моєю дружиною? Звісно, я відповіла "так". Ось тепер їду знайомитися з майбутніми родичами. Через кілька хвилин оголосили прибуття потяга моєї співрозмовниці. І вона, весело помахавши рукою, поспішила зайти у вагон. Помчалася на зустріч своєму щастю. Чомусь навіть сумніву не виникло, що у неї все буде добре.

Анжела ДЗИЦЮК.

Система Orphus
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Коментарів - 0:

Популярні новини

Останні фото та відео




Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31