Галина Маркітан: “Усі так звані забобони перевірені життям”

 Хтось боїться чорних котів, хтось розбитого дзеркала, хтось - розсипаної солі. Одні стверджують, що перевірили негативну дію дзеркал та котів на собі, інші сміються, запевняючи, що страждають від забобонів ті, хто в них вірить. Сьогодні ми поговоримо про забобони зі знахаркою із Чемеровець Галиною Маркітан.
“Не тримайте вдома старих дзеркал”
“Люди бояться розбитих дзеркал, - каже Галина Іванівна, - і часто запитують, що з ними робити. Якщо дзеркало розбилося з вини господаря, це справді недобре, бо воно є проходом в потойбіччя. Але не обов'язково, що господар має померти. Є ж ще хвороби, розлучення, проблеми... Розбите дзеркало найкраще викинути у воду.
Куди подіти ціле дзеркало, наприклад, зі старої шафи, яку ви зібралися викинути? Можна віддати його комусь (чужі люди теж можуть отримати негатив, але не сильний), або поставити кудись - на горище, в комірчину, в сарай. Але в жодному разі не бити.
Якщо дзеркало у вашій родині давно, і якщо було присутнім при смерті, вбивстві (навіть перебуваючи у шафі), якщо хтось в цій квартирі довго хворів якщо були скандали, воно буде роками віддзеркалювати негатив. Тому тримати його вдома не можна. Священики зазвичай святять дзеркала, які, повторюся, є порталом в інший світ, щоб ту чорну силу, яка в них є, знищити.
Але краще віднести туди, де ви не живете.
Якщо дзеркало належало відьмі, то всі її чорні справи закарбувалися в ньому і після її смерті випромінюють погану енергію.
Словом, погані дзеркала потрібно з родини забрати. Бо все, що воно вібрало, буде роками випромінюватися.
До речі, це стосується не лише дзеркал, а й речей, які були присутні при негативі. Такі речі освячуються, їх збризкують свяченою водою, над ними можна читати “Отче наш”, і варто хоча б раз на рік кликати додому священика”.
За словами Галини Іванівни, дзеркало не повинно стояти навпроти ліжка, в якому ви спите. Якщо його ніде подіти, таке дзеркало, коли лягаєте спати, завішуйте. Бо ніч є ніч, і з нього до вас може прийти що завгодно.
“Не рубайте бузину і не садіть біля хати березу та ялину”
Люди бояться бузини, кажуть, що якщо її зрубати, може статися біда. Справді, рубати її не бажано, але якщо дуже потрібно, то робіть це лише у п’ятницю.
А от березу та вічнозелені дерева біля дому садити не можна. Коли дерево стане вище будинку, в ньому хтось помре.
“Пізньої пори не ходіть через цвинтар, а коли щось побачили чи почули, хрестіться”
Після школи мені потрібен був стаж роботи. І я пішла на цукровий завод, який тоді працював у три зміни. Ходила завжди сама, навіть якщо потрібно було трудитися в нічну, бо не боялася нічого. А йти треба було десь півтори години, повз три цвинтарі. Один - дуже старий, закинутий, там навіть горбочків не залишилося. Люди протоптали через нього стежку і ходили вдень. А я - вночі.
Якогось разу чомусь захотілося піти в обхід. Але йти через цвинтар хвилин на 20 було скоріше, тож пішла як завжди. Коли вже доходжу до кінця, переді мною з’являється молодий хлопець - у чорному костюмі, в капелюсі, з паличкою, і переходить мені дорогу. Я в один бік – він за мною, я в інший – він за мною… Кажу: “Ти чого до мене причепився? Забирайся геть, я не маю часу!” Тоді подумала, що то хтось мене лякає, одягнувши маску, бо в нього обличчя було біле і наче воскове.
Вийшла на дорогу, а далі треба було йти через парк. Чую, хтось йде за мною – листя шелестить. Оглядаюся - нікого. Йду далі - знову чую, що хтось йде. Кажу: “Ти ще довго будеш за мною ходити? Ану пішов геть!” І все стихло. Я вже тоді згадала, що нерідко чула подібні розповіді. Там, у тому парку, ще у війну багато людей було вбито і закопано.
В таких випадках треба боронитися. І якщо ви побачили щось незрозуміле, перехрестіться самі і перехрестіть його.
“Від небажаних гостей рятуйтеся цибулею”
Вважається, що коли господарів турбують “незвані гості” біля порога кладуть ніж. Я ж раджу метод більш дієвий. Якщо у вас в хаті щось є, і ви боїтеся, спробуйте рятуватися за допомогою цибулі. В обід – з 12 до 14 години дня, розріжте навпіл цибулю і по половині розкладіть по всіх кутках - у кімнатах, у ванній, в туалеті, в коридорі… Коли розкладаєте, треба мовчати. Цибуля переночує, а наступного дня, вже після сходу сонця, заберіть її. Але не руками, а мітлою, складіть у торбину, винесіть подалі від дому і закопайте в землю.
В обід – знову ріжте цибулю і розкладайте по кутках. На третій день – те ж саме. Всі ті три дні нікому нічого з дому не давайте і не позичайте. Навіть родичам. Пригощати також не можна. Навіть по телефону не розмовляйте, бо по ньому можна таке зробити!
Після того, як ви закопали цибулю, яку розклали на третій день, побризкайте усі кутки свяченою водою, а потім навколо хати посипте свяченим маком. Якщо у вас квартира, насипте під вхідними дверима, у шпарини біля дверей, у під'їзді. Якщо живете в приватному будинку, посипте на дворі і біля хвіртки. Сипте рано, коли сходить сонце, і тільки в ясний день, коли немає ні вітру, ні дощу.
Дехто обсипає свою оселю свяченою сіллю. Так от, біля дому сипати сіль не можна, бо це на сльози. Нею святять їжу, носять при собі, особливо коли їдуть в дорогу. Можете насипати її собі в шухляді на роботі. Тоді буде спокій, керівництво вас не чіпатиме, а перевірка чи ревізія - з чим приїде, з тим і поїде.
“У п'ятницю не робіть зачісок і не обрізайте нігті”
Дехто каже, що у п'ятницю не можна чесатися. Я такого не чула. Але в цей день не можна робити зачісок, крутити кучері. Просто гладенько причешіться, і цього досить. А от стригтися, обрізати нігті у п'ятницю не можна, щоб не вичесати з хати гроші і удачу.
Я у п'ятницю навіть не працюю. Бо в цей день Ісуса Христа розіп'яли. Тому в п'ятницю не можна співати, веселитися, святкувати дні народження. Якщо він припав на п'ятницю, можна скромно відзначити, але бучного застілля не робіть.
Народитися в п'ятницю - не страшно, хіба що такі люди бувають не дуже везучими. Зате в них є дар передбачати майбутнє. Дуже поганий день - 13 січня - день народження рогатого. Ті, хто народився 13 січня, страждають, часто і важко хворіють, на них звалюються всілякі напасті... Ця чорна сила не дає людині спокою. Сама ж людина нікому нічого поганого не робить. Погано їй самій.
“Підберіть чорного кота і не розмовляйте з віщуном”
Дуже добре, коли у вас вдома живе кіт. Особливо, трикольоровий, який стане господарем у домі. Що стосується чорного кота, то йому приписують більше, ніж він винен. І коли такий кіт перейде вам дорогу, то це на удачу. Бо всі невдачі він забрав на себе. Такі коти, якщо вони живуть в оселі, пильнують хазяїв і оберігають від усілякої напасті. Бо ми нікуди не подінемося від того, що поруч з нами існують паралельні світи. Особливо сильні чорні коти, підібрані на вулиці, оскільки вони більш пристосовані до виживання і мають більшу силу.
А ще, якщо ви переїхали в нове помешкання, стежте за своїм котом. Там, де він ляже спати, ліжко не ставте.
... Буває, що паралельні світи перетинаються з нашим, і ви можете почути чи побачити незрозумілі речі. Отож, якщо ви чуєте, що вас хтось кличе на ім'я, а вдома нікого нема, не озирайтеся в той бік. І головне, не обзивайтеся. Це може бути віщун - істота з потойбічного світу. Він може називати вас по імені, голос у нього часто дитячий. Мою знайому так серед білого дня з вулиці покликала дитина: “Мамо!”. Та вибігла з квартири, а там - нікого. Того ж вечора в неї раптово помер батько - просто на вулиці, від серцевого нападу. В такому випадку треба перехреститися і помолитися. Ще можливо таке, що то чиясь душа завітала до вас, яка нагадує, що за неї треба поставити свічку і помолитися. Тому при першій же можливості подавайте в церкві за упокій за всіх своїх померлих родичів. Можна молитися і вдома, коли лягаєте спати: помоліться за упокій душ померлих, перехрестіть двері, вікна, ліжко, подушку і те місце, яке вас гріє (піч, батареї обігрівач...), щоб ніч була спокійною.
В мене шість років тому помер син, а й досі щотижня молюся за нього в церкві.
“Пташка постукала у вікно, чекай біди”
Але перед тим, як сталася біда, в мене на прийомі була жінка — постійна клієнтка, яка щороку приїжджала із Санкт-Петербурга, аби зняти порчу, підлікуватися… Того разу вона була не в собі, а коли я качала її яйцем, третє виривається з рук і полетіло так, ніби його хтось вкинув, причому, в протилежний бік від того, як я його тримала. Вже потім зрозуміла, що вигнала з неї нечистого - у себе в квартирі. Якби ж я знала, то поставила б захист. А так… воно весь час жило поряд. А через те, що зі мною впоратися не зуміло, мої найрідніші люди почали хворіти, а потім пішли з життя...
Напередодні трагедії в мене була звістка - вже коли сина поклали в лікарню, у моє вікно дві пташки стукнули дзьобами. Я зрозуміла, що то на смерть. Але думала, що на одну, але син помер (у нього просто згорів мозок), а чоловік так побивався за ним, що помер у день його похорону.
І коли тужу за ними, вони завжди обидвоє приходять до мене уві сні. Стоять в порозі, до хати не заходять: “Не плач”, - кажуть. А коли йду до них на цвинтар, син завжди мене зустрічає - ще здалеку бачу, як він стоїть біля пам'ятника”.