Гаряча тема:
- Війна
Русалки
М'який спориш, густо всіяний росами, приємно холодив босі ноги.
Оксана швиденько чимчикувала до подружки Лесі і усміхалась якимсь потаємним думкам. Купальська ніч щедро поїла духмяним вином липневого буйного зела, настояним на чебрецях, полинах, запашній медунці і переплетеним неповторним ароматом тендітної матіоли.
Дівчина вдихнула на повні груди пахощі ночі й пришвидшила ходу. Коло воріт розгледіла подругу, котра нетерпляче притупувала ногами в очікуванні. Кілька днів тому вони домовились у ніч на Купала іти до річки. Це колись Оксанина бабуся розповідала, як вони в молодості з дівчатами купались до сходу сонця, щоб здобути сили і здоров'я від цілющої купальської води.
- Лесю, навіщо ти вдягнула купальник?
- Тож домовились, що без одягу...
- А якщо хтось побачить?
- І хто ж о цій порі піде на річку, окрім нас? - засміялась Оксана, і далі йшли мовчки. Край неба вже рожевів легким сяйвом ще ненародженого світанку. Дівчата швиденько
скинули одяг і пірнули в прохолодні обійми річки. Досхочу наплававшись, полягали у воді біля берега й весело гомоніли. Тим часом ніч майже розсіялась, поступаючись місцем ясноокому ранку...
... Денисюки ще з діда-прадіда були затятими рибалками. Наймолодший із них - Олег -саме склав сесію і приїхав додому на канікули. В пору було б нагулятись із товаришами та до дівчат позалицятись, а йому - міцному, вродливому парубку - тільки риба в голові.
- Чого ти, сину, внадився на ту річку? Краще б до клубу пішов, з друзями зустрівся, -сердилась мати, а батько, натомість, усміхався й підморгував парубкові:
- То він, мабуть, до якоїсь русалки бігає. А ти. жінко, певно забула, як я колись рибалив, доки тебе не зустрів! Вудка і ятер були ліпшими моїми товаришами.
Махне Олег рукою на ті балачки та й іде вудки змотувати. А напередодні Івана Купала вирішив поставити ятер. Поклав приманку і шубовснув його у воду, неподалік від зарослого очеретом берега, тут завжди найбільше було риби.
Наступного дня, ще й світанок не зачинався, як хлопець вже чимчикував до річки. Прийшов на своє рибне місце і тільки-но сторожко ступив у воду та потягнув за мотузок, щоб вийняти ятер, як раптом почув дівочий сміх. Глянув на протилежний берег: Матір Божа! Ну все, пропала його грішна душа! Дідусь Онисим колись завжди лякав русалками, навіть запевняв, що сам їх бачив. Олег ніколи йому не вірив і лише сміявся із тих розповідей. А дарма. Он які повкладались у воді. Лежать у чому мати народила і ще й регочуться. Треба хутко тікати, доки не помітили. Потягнув тихцем свій улов із води, і чи то риби було багато, чи на глині послизнувся, але полетів бідолашний із таким шумом у воду, що аж виляски роздались навсібіч. Як підскочили ті «русалки», як заверещали! За кілька хвилин тільки подиміло за ними. А молодий Денисюк, роздивившись, хто ж то був насправді, реготав до сліз.
Дорогою додому не полишала думка про вродливу сусідку Оксанку. І коли вона встигла вирости? Ще зовсім недавно бігала тонконогим дівчам, а тут раптом стала такою красунею. Ну, тут роздумів довгих не треба. Головне — впіймати цю рибку за хвостик...
Коли прогріту за день літнім сонцем землю загорнули у прозорий сповиточок ледь вловимі сутінки, Олег став хапливо збиратись: модні джинси, стильна футболка, приємні парфуми... Батьки потай поглядали на сина і втішено переморгувались. Вийшов за ворота, глипнув на сусідський будинок. Тихо. Запалив цигарку, смачно затягнувся терпким димом і став чекати. За недовгих півгодини на дорогу випурхнула зграйка дівчат. Сміх і жарти одразу стихли, коли побачили Олега. Оксана й взагалі спаленіла з голови до ніг і переминалась із ноги на ногу, не знаючи, що казати.
- Привіт, русалки! Мене з собою візьмете на танці?
- І тут спокою від тебе немає! Що ж поробиш? Іди вже. Будеш відганяти від нас недолугих залицяльників, — засміялась Леся, і напруга поступово спала.
... Вже за кілька літ родина Денисків поповнилась ще одним рибалкою: У Олега й Оксани народився гарненький кирпатенький хлопчик. Новоспечений батько не відходив від маляти і все приказував:
- Рости швиденько. А я тебе навчу рибалити. Гляди, й тобі пощастить на вродливу русалку, як мені...
Ірина ЯСІНСЬКА.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: