ye-logo.v1.2

Отець Миколай: «Найкращим захистом від усілякої нечисті є дружба з Богом»

Суспільство 43440
автора
Отець Миколай «Роблю все з чистим серцем і совістю».. Фото: автора

До отця Миколая із Ярмолинець їдуть не лише з Хмельницького, а й з усієї України.

 Адже він не лише лікує тіло й зцілює душу - його, в основному, знають, як того, що виганяє диявола. На запитання, як йому це вдається, отець Миколай скромно відповідає: «То не моя заслуга. Я лиш інструмент в руках Господа».
Перший випадок, коли, уже слугуючи Господу, отець Миколай зустрівся з нечистю, стався, коли він ще був дияконом. «Одружився, а через місяць-півтора у матушки (моєї дружини) помер дідусь, — розповідає він. — Пам’ятаю, то була неділя, вже пізній вечір, година десь одинадцята, я якраз з Тернополя, зі служби приїхав. А тут заходить сусідка і каже: «Маєте зятя ксьондза (в нас так кажуть на священиків), і дрова в неділю рубаєте». А в нас, на Тернопіллі, такого не прийнято, щоб у неділю щось робити. Ми переглянулись, а всі домашні в хаті. Стишили звук у телевізорі, чуємо, за вікном хтось справді рубає дрова. Вийшли — нікого немає.
А вночі, десь годині о дванадцятій (потім — о третій і — о пів на п'яту), таке відчуття, ніби хтось до хати добирається — товче у двері, просто виламує. Увімкнув світло на вулиці, а в нас у спальні — вікно на веранду, а на веранді — дзеркало. І от через дзеркало бачу, як двері від ударів рухаються, а на вулиці нікого немає. Перехрестився, вийшов на вулицю, а сніжок такий легенький падав, — жодного сліду немає. Наступного дня побризкав усе свяченою водичкою, прочитав молитви, і настав спокій».
... Минув час. Отець Миколай став священиком. Перша його парафія була в селі Цекинівка Ямпільского району Вінницької області. Там він прослужив чотири роки, збудував храм. Приходили люди — з проблемами, з хворобами. Відчитає акафіст, потім людина звертається, каже: «Їздив по лікарях, навіть в монастирі був, — нічого не допомагало, а після вас усе минуло».
Саме село, де жив отець Миколай, Северинівка, було дуже непростим. Там мешкали люди, які не прижилися в інших селах. І там до нього почали звертатися з більш важкими проблемами: то дитина не спить — чогось боїться, то в хаті щось стукає. Робив, що знав, і допомагало.
«Я нічим таким, що би робили монахи-екзорцисти, ніколи не займався, — каже отець Миколай. — Роблю лиш те, що дозволено жонатому священику. Але так Господь дає, що мої молитви допомагають. Така воля Господня. Думаю, треба щиро в Бога просити.
Екзорцизмом, зазвичай, займаються старі монахи. Але людина може досконало молитися, а такого таланту не мати. Господь часто грішнику дає талант, щоб показати, що навіть він може мати спасіння, і заслугу в Бога. Може, він дав цей талант мені, щоб люди йшли і бачили, що будую храм (зараз отець Миколай будує храм у Ярмолинцях (авт.), і щоб допомагали. Я ж намагаюся робити це з чистим серцем і совістю, бо це — боротьба».
Можна й тіні боятися
Багато подібних моментів було, коли отець Миколай переїхав на Хмельниччину. Наприклад, ходить за людиною тінь. «Нещодавно звертався до мене чоловік: за кілька місяців схуд на 20 кілограмів, - продовжує священик. - Не їсть, не спить, боїться вийти на вулицю — дорослий, здоровий чоловік! Заходить у хлів чи в туалет, а перед ним чорна тінь. Я відслужив молебень, посповідав, причастив, зробив маслосвятіє і він як на світ народився. А то нечистий так мучить. Важко сказати, чому він чіпляється, але потрібно знати, що кожна людина починає християнський шлях з таїнства хрещення, і протягом земного життя ми свою віру повинні підтверджувати християнськими вчинками — відвідуванням літургії в неділю, сповіддю, причастям, доброю справою. Коли людина цього не робить, добровільно відходячи від Бога, тоді вона не має захисту, і нечистий опановує нею. Тоді й починається — то якась тінь ходить, то хтось розмовляє в порожній хаті… А може і вселитися. Я й з таким не раз мав справу. От недавно викликали в іншу область освятити хату, то людина непідготовлена такого б не витримала: люди падають на землю, починають гавкати, піна йде з рота... Коли роблю це в церкві, намагаюся, щоб у той час там нікого не було, тільки я і той, кому потрібна допомога.
А таких багато! Нещодавно їздив аж у Чернівецьку область. Люди придбали будинок, а там з першої ж ночі таке відчуття, ніби на горищі грають у футбол, просто пісок зі стелі сипався. Двічі посвятив приміщення, і людям дали спокій.
Ще одна жінка поховала сина. Фактично не відпускала його: постійно плакала, фотографії його біля ліжка порозкладала, щодня ходила на цвинтар, а ходити туди можна лише у певні дні — в поминальні. Ще можна піти в суботу — помолитися. А щодня — то недобре, не можна покійників турбувати. От «він» посеред ночі й почав приходити. Спочатку сідав у ногах, сопів, а потім почав душити. Я зробив усе, що потрібно, поспілкувався з тією жінкою і зараз у неї все спокійно.
Мене часто запитують, хто це робить? Нечистий, бо душа прийти не може. Вона проходить митарства і Господь визначає: чи в рай їй йти, чи в пекло. А сюди вона вже не повернеться.
А от своїми слізьми ми робимо їм дуже боляче. Бо люди часто розповідають, як покійники уві сні просять їх не турбувати. Прийшла до мене жінка, плаче: «Що робити? На цвинтар щодня ходжу, ледь не поселилася там, а він мені щоночі сниться: спочатку по пояс у воді, потім — по шию, каже, що я його топлю». Я з нею поговорив, вона посповідалася, причастилася, перестала ходити на цвинтар, і їй приснився чоловік - усміхнений, він стояв на галявині, серед пташок та квітів і дякував їй. «Я думала, йому приємно, що я кожен день ходжу на кладовище, — казала жінка, — а виявляється, що то не так вже й добре».
Одні люди розповідали, що кілька разів чули у себе вдома сміх дитини, бачили силует. Спробували дізнатися, хто там жив до них. Виявляється, колись у тій хаті трагічно загинула дитина. Але що цікаво: коли посвятиш хату, і люди, які в ній мешкають, посповідаються, причастяться, і я зроблю маслосвятіє, все те страхіття зникає.
Моліться й носіть хрестика
Щодо цвинтаря, то потрібно знати, що якщо цвинтар є церковним, тобто, коли церква опікується ним, це місце освячується, і територія цвинтаря має таку ж святість, як і церква. І там щось погане не повинно являтися.
Тому хочу застерегти людей: не можна лаятися на цвинтарі, курити, в поминальні суботи чи на Великдень пити і їсти. Тому що цим ми оскверняємо цвинтар, це те саме, що ти прийшов до церкви і почав їсти. Розумію, що це традиція, але то погана традиція, язичницька. І тому люди й бачать там речі, яких не мало би бути, бо нечистий, набираючи силу, може проявити себе.
... Сьогодні багато людей страждає на депресію. На мою думку — це перша ступінь опанування нечистим людиною, бо вона не має захисту. Якщо у вас депресія, згадайте, коли ви останній раз сповідалися, причащалися. Чи молитеся ввечері і вранці, чи носите хрестика. Хтось не носить, виправдовуючись тим, що хрестик йому заважає. Заважає? Це свідчить про те, що Господь вказує тобі — щось ти неправильно робиш. Я от з ним зріднився, він мені приємний.
Так от, при депресії людина спочатку відмовляється спілкуватися з іншими, потім замикається в собі. Потім — хто починає пити, в кого з’являються помисли про самогубство. А повернімося в старі часи — хто тоді лікував душевнохворих? Лікували при монастирях, переважно — сестри-монашки, які насамперед, зцілювали душу, бо це хвороба, а хворобою душі може піклуватися лише Господь або Ангели Божі.
Тому, щоб вас не мучила депресія, насамперед, треба відмежуватися від нечистого сповіддю, молитвою та причастям. Бо найкращим захистом від усілякої нечисті є дружба з Богом. Вранці встав — вклякни на коліна, кілька хвилин помолися, ввечері — встань на коліна, помолися, подякуй Богу. В неділю знайди час піти до церкви. Я розумію, що не кожен може це зробити, бо хтось працює, в когось діти, а хто має один день вихідного і треба вдома щось зробити. Але все-таки знайдіть хвилину прийти в Божий дім, висповідатися причаститися. І тоді нечистий не матиме до вас доступу. Бо якщо ми його не пустимо, сам він не увійде.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую