ye-logo.v1.2

“Небесна Сотня плаче на небесах, вболіваючи за долю неньки України. Бо те, за що боролися, не відбувається”

Євромайдан 7375

Дружина Героя Небесної сотні Тетяна Бондарчук чекає справедливого розслідування і покарання винних.

Герой України Сергій Бондарчук зі Старокостянтинова встигав усюди. Він був чесною, щирою людиною і вчителем від Бога. А ще - справжнім патріотом, який мав чітку громадянську позицію і ніколи не стояв осторонь від важливих суспільних подій. Його пам’ятають як переконливого оратора, пропагандиста рідної мови та демократичних цінностей. Нікого й не здивувало, коли Сергій Михайлович одним із перших поїхав на Майдан – повен рішучості і окрилений ідеями Революції гідності.

Сергій Бондарчук був готовий віддати життя за країну, та ніколи не думав, що це доведеться зробити у мирний час. Дружина згадує, чоловік був оптимістом, вірив, що все в державі можна змінити, якщо об’єднатися. Хоча знав, що ризикує, але не міг інакше. Він загинув 20 лютого 2014 року від пострілу снайпера в спину на вулиці Інститутській, коли виносив з-під обстрілу пораненого юнака з Шепетівки. Снайпер поцілив у нього кулею зі зміщеним центром. У чоловіка були пошкоджені усі внутрішні органи.

 

Тетяна Бондарчук важко сприйняла втрату. Як розповідає жінка, її життя у хвилину, коли дізналась про смерть, розділилося на до і після. Чоловік був для неї всім: першим коханням, другом, батьком сина, товаришем і колегою. Побравшись ще студентами, вони пліч-о-пліч йшли по життю 33 щасливих роки. Зараз єдине бажання пані Тетяни - щоб події 20 лютого виявились страшним сном, після якого коханий обійняв би її за плечі і втішив.

“Живу сама. Будинок, в якому все зроблено руками чоловіка, перетворився на музей його пам’яті. Збираю усі вирізки з газет, де про нього згадується, фотографії. Є навіть сумка, з якою Сергій востаннє поїхав на Майдан. Бережу ці речі, як реліквію. Син щодня ввечері телефонує. Кажу йому, що все добре. Він успішно працює в Києві. Звісно, разом було би легше, але я не можу попросити його переїхати і кинути все”, - говорить Тетяна Володимирівна.

Пані Тетяна досі не знімає обручки і не дозволяє називати себе вдовою. Каже, що вона завжди залишиться дружиною Героя Небесної сотні Сергія Бондарчука. Примножує біль від втрати думка, що винних досі не покарали.

“А вбивці та замовники вбивства досі не знайдені і не покарані! Чи є в Україні справедливість і верховенство права? Коли родини Героїв Небесної сотні дочекаються справедливого розслідування і покарання винних у розстрілі в центрі столиці невинних? Чи вбивці і замовники вбивства дорогих нам людей і далі безкарно гулятимуть на волі? Стільки часу минуло з часу кривавої розправи над Героями Небесної сотні, але ніхто досі не відповів на наші запитання! Розслідування справи фактично, на мою думку, саботується, навмисно затягується. Складається враження, що ніхто вбивць не збирається шукати і карати”, - нарікає Тетяна Бондарчук.

Син загиблого майданівця Володимир, секретар ГО “Родина Небесної сотні”, намагається знайти справедливість, відвідує судові засідання, де розглядають справи винуватців масового вбивства, шукає свідків. Родичі героїв сумніваються, що Феміда буде об’єктивною.

“Небесна Сотня плаче на небесах, вболіваючи за долю неньки України. Бо те, за що боролися, не відбувається, слідство блокується. Якщо когось і покарають — то лише рядових, а не тих, хто керував ними. Депутати, які голосували за диктаторські закони, знову у Верховній Раді. Це сумно і гірко, бо Небесна сотня хотіла бачити країну вільною державою. І зараз від кожного з нас залежить, чи збудеться ця мрія”, - додає жінка.

Біль від втрати вилився у рядки численних віршів про чоловіка. Вже вийшла друком книга Тетяни Володимирівни “Кохання, розстріляне снайпером” – збірка віршів, які вона присвятила Сергію Бондарчуку. У ній жінка знову і знову освідчується своєму Сергієві в коханні, яке живе і житиме в її серці завжди, бо жодними кулями вбити любов неможливо.

“Ми розуміли один одного і любили, виростили чудового синочка, мріяли про внуків. Кожен день починався зі слів: “кохана, Танюшка”. А постріл снайпера зруйнував наше щастя, смерть забрала чоловіка, батька. Невимовний біль розриває серце. На душі — невигойна рана від втрати дорогої людини. Немає відповіді на запитання: “За що вбито беззбройну людину, яка виносила поранених? За що розстріляв снайпер моє кохання?”.

Тетяна Бондарчук не замикається у своєму горі. Жінку підтримує родина, сусіди і однодумці. А вона продовжує громадську діяльність і не покидає справу чоловіка. Зараз Тетяна Володимирівна працює заступником начальника управління освіти Старокостянтинівської міської ради. Проводить уроки, розповідає дітям про героїв: не з чуток чи підручників. 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую