Прикордонник розповів про ставлення місцевих мешканців до сил АТО на Луганщині

Прикордонники з Хмельницького вирушають на Луганщину для несення служби. Серед них - Володимир Ухань, який напередодні нового року повернувся у відпустку із зони антитерористичної операції, де більше 90 днів захищав український кордон. У серпні чоловіка мобілізували до лав оперативно-бойової комендатури “Хмельницький”, створеної на базі Академії державної прикордонної служби, а вже у вересні він був у зоні бойових дій. 20 років тому Володимир служив у прикордонних військах, так сталось, що через роки знову потрапив до цього навчального закладу.
“Сам я із Київщини, у столиці працював водієм маршрутного таксі. Та довелось узяти в руки зброю і стати на захист країни. Велика повага тим, хто розуміє, що в такий важкий час сидіти вдома і нічого не робити для країни, - не вихід. На Схід зараз їдуть справжні чоловіки, хоча є чимало таких, які намагаються утекти від обов’язку, бо знають, що там за декілька секунд можна втратити життя”, - каже Володимир Ухань.
Прикордонник розповідає, військові забезпечені усім необхідним і готові обороняти країну. Хоча сам він безпосередньо в боях участі не брав, але бачив, як з російської території з реактивних систем залпового вогню "Град” обстрілюють українські міста і села.
“Земля від “Градів” аж гуде, а ми безсилі. Не можемо зайти на російську територію, щоб дати відсіч. А їм жодного дозволу не треба”, - пригадує чоловік.
За словами Володимира, більшість місцевих “голосували” за ЛНР, тому українських прикордонників сприймають не надто гостинно. Проте там нині мало хто залишився, чоловіки повтікали: одні в Україну, інші на контрольовану терористами територію.
“Чоловіків змушують воювати за терористичну владу. У населених пунктах здебільшого жінки, діти і літні люди. Там дійсно є проблеми з харчуванням. В одному з міст, де ми були, розгромлено абсолютно все, немає ні електрики, ні водопостачання, ніхто й не живе там. Щоб не потрапити під обстріли, місцеві просто виїжджають. Ті, хто залишився, не дуже радісно українських військових приймають, хоча це наша спільна земля. Їм ближче Росія, її й підтримують. Українського телебачення там немає, лише російське, тому вони наче зазомбовані. Над цим треба працювати, розказувати, що ми не такі, якими нас малюють російські ЗМІ. Для цього спілкуємося, дізнаємось, чим подобається луганська влада”, - говорить Володимир Ухань.
За період двотижневої відпустки Володимир побачив дружину і дітей, каже, сумують і чекають, але розуміють, що так треба.
“Хочу сказати нашим хлопцям: обороняти країну має кожен з нас. Як не ми, то хто? Якщо всі поховаємося, ворог голими руками захопить нашу державу”, - переконаний прикордонник.
Якою далі буде ситуація в країні, Володимир не береться прогнозувати.
“Наше завдання — виконувати накази, а не прогнози давати. Але за Україну стоятимемо до кінця”, - каже чоловік.