ye-logo.v1.2

Чому «безкоштовна» освіта така дорога?

Суспільство 6564

Конституція України гарантує нам безкоштовну середню та дошкільну освіту.

 На ділі ж, за статистикою, 42% батьків в Україні роблять благодійні «добровільно-примусові» внески у школи й дитсадки під тиском директорів, вихователів та класних керівників. При цьому половина опитуваних навіть не знає, на що їх витрачають. Чому освіта, яка у нас нібито безкоштовна, щороку дається батькам школярів та дошкільнят дедалі більшою кров'ю, витягуючи із сімейних бюджетів щоразу більші кошти? Хто і як має утримувати школи та дитячі садочки, з'ясовували кореспонденти «Проскурівського телеграфу».

Коли ми звернулися до наших читачів з проханням повідомляти про факти «добровільно-примусового» збирання коштів у школах та дитячих садках, сподівалися, що бажаючих поділитися буде більше, бо ж, зрозуміло, що, за бажанням, кожен з них залишився би анонімним. Проте, як це часто буває, ми звикли до того, що скаржимося виключно у себе на кухні або в компанії близьких людей. А виносити подібні проблеми на загал готовий не кожен. Причини мовчати і платити – у кожного свої. Хтось каже: «Скаржся, не скаржся – все одно це нічого не змінить». Інший – «У нас у класі є декілька «багатеньких матусь», вони всім керують, а ми вже вимушені «тягнутися» за ними». А є ще й таке: «Якщо я розповім, що відбувається у школі (дитсадку), це потім може відобразитися на моїй дитині»...
Власне, коли ми почали збирати інформацію, зрозуміли, що оті останні, які переживали за своїх дітей, таки мають рацію. Бо ще не вийшов номер у світ, ще ми лише збирали дані, а деякі педагоги навчальних закладів, до яких ми звернулися по коментарі, вже захвилювалися і почали не лише «штурмувати» редакцію дзвінками та ві­зитами, а й подекуди показувати, як виглядає «відіграван­ня на ді­тях» у всій красі. В хід пішли і листи з підписами, і дзвін­ки ви­хо­вателів, і, на жаль, певна «демонстрація» того, що може бути з дитиною, матір якої вирішила доби­тися, аби добро­вільні внески на школу (дитсадок) були справді доб­ровіль­ними і, головне, по кишені сім’ї.

У школі, як у Сорбонні?

«Мамо, у нас завтра батьківські збори, ти підеш?». «Ні, синку, ми краще на ці гроші в Єгипет з'їздимо!» Саме такий анекдот популярний нині серед батьків школярів. Це, звісно, жарт, але у кожному жарті, як відомо, є частка правди. Традиційні батьківські збори як в садочку, так і в школі, нині складаються із «міксу» абстрактних рекомен­дацій із виховання і конкретних розмов щодо успішності кожної дитини. А на закуску – збір грошей на потреби кла­су чи групи. І якщо на утеплення приміщень, туалетний папір, мило, зошити та підручники батьки ще здають без нарі­кань, то на фонд школи чи садочка, телевізори, ком­п’ю­тери та зручні офісні крісла для педагогів віддавати свої кровні не хочуть.
«Не варто думати, що усім викладачам подобаються по­бори. Це принизливо. Мені соромно, що ми, фактично, прищеплюємо дітям звичку усе купувати за гроші», – таку думку на умовах анонімності висловила класний керівник однієї з хмельницьких шкіл і додала, що, максимум, на що спроможні невдоволені вчителі, це, як і батьки, писати анонімні скарги на керівників шкіл і управлінь освіти. Тож і не дивно, що дзвінок-скарга, який пролунав у нашій редакції, також був напіванонімним: «Мій син навчається в четвертому класі у СЗОШ №12, а у мене таке враження, що у якомусь інституті в Сорбонні. Принаймні безкош­товною таку освіту я назвати не можу, – скаржилася обу­рена пані, яка назвалася Світланою. – Посудіть самі: на батьківських зборах вчителька моєї дитини сказала здати 650 гривень: 200 гривень на канцтовари, 100 гривень – подарунки викладачам на усілякі свята, 50 гривень – на ляльковий театр, 300 – на нову шкільну дошку, двері та жалюзі. При цьому вона навіть не порадилася із бать­ківським комітетом, а поставила нас перед фактом. А ще ж потрібно буде 150 гривень здати у фонд школи! Я вважаю це здирництвом. Тим більше, що нині такі важкі часи».

Cуми «батьківської допомоги» подекуди просто зашкалюють

Ще гірша ситуація у дитячих садочках. Адже крім усього переліченого, батькам слід дбати про те, щоб їхнім дітям було не лише чим гратися, але й чим вкриватися та навіть із чого їсти. Принаймні деякі батьки дошкільнят запевнили нас, що не лише вставляли у групі вікна (таке враження, що їх треба міняти ледь не щороку), клеїли шпа­лери та стелили нові килими, але купували навіть посуд.
«У дитячий садочок №48 ми віддали свою дитину, бо він розташований близенько до нашого дому, – каже пані Оксана (ім’я змінене – авт.). – Декілька років я є членом батьківського комітету, тож достеменно знаю, на що саме здаю кожну копійку. Загалом витрати на перебування дитини у дитячому садку обходяться майже в тисячу гривень. І так щороку. І це – не враховуючи щомісячну оплату за садочок, яка складає близько 250 гривень. Це чимала сума, яка, природно, викликає питання: невже держава не виділяє жодної копійки на забезпечення дітей у дошкільних закладах?» А що ж тоді казати про тих батьків, чиї малю­ки пішли цьогоріч у садочок вперше. Пані Аліна (ім’я змінене – авт.), дитина якої, до речі, із початку осені також почала відві­дувати ДНЗ №48, скаржиться, що влітку отримала від вихователів такий список, що уже було думала навідатися у ломбард. «Підрахувавши усі витрати, я дійшла висновку, що «набігає» сума у 1,5 тисячі гривень, – каже жінка. – І це, не враховуючи одягу для дитини, який мені потрібно було ще придбати. Дитину виховую сама, тому була в такому відчаї, що хотіла віддати у ломбард свої золоті прикраси. Добре, що допомогли бабусі-дідусі. Найбільше питань у мене викликав килим у групу. Всі мої знайомі свого часу, віддаючи дітей у садочок, купували килими. Але щороку, в садоч­ках залишаються ті ж самі проб­леми – немає килима. У нас в оселях килим слугує десятиліттями, а в групі – ли­ше три-чотири ро­ки. А потім куди він діва­ється?
Та­ке враження, що батьки є ма­теріальними спон­сорами всьо­го педаго­гіч­ного колективу та ще й їхньої родини на до­дачу!»

Проблема шкільних «поборів» торкнулася не усіх

Колишній хмельничанин Сергій Нагорний, який уже багато років живе у Чехії, розповідає, що у них батьки також здають благодійні внески, але роблять вони це лише на добровільних засадах. Крім того, у холах шкіл постійно висять фінансові звіти, на що пішли ті чи інші батьківські кошти. А ще практично в кожній школі є почесна дошка із фотокартками найкращих батьків-благодійників.
Опитавши батьків, діти яких навчаються в різних школах та садочках нашого міста, ми дійшли висновку, що «страшні історії» про здирництво у закладах освіти не є закономірністю й у нас. Принаймні половина опитуваних нами татусів та матусь не чули про педагогічний «рекет».
«Не можу сказати, що в нашому класі існує проблема шкільних поборів, – каже голова батьківського комітету пані Олена, донька якої навчається у 8 класі СЗОШ №29. – Всі фінансові питання ми з батьками вирішуємо чітко та злагоджено. При цьому нам ніхто не вказує, скільки гро­шей слід здавати. Ми самі це вирішуємо на батьківських зборах, на яких кожен має право висловити свою думку. Якось пощастило нам із самого початку із класним керівником, котра не бажає брати участь у фінансових питаннях. Іноді доводиться навіть випитувати, що їй у класі потрібно для комфортної роботи. Зазвичай ми з батьками складаємо список витрат на рік, до нього включаємо поточний ремонт у класі, побутову хімію, гроші на подарунки вчителям тощо. В середньому виходить по 100-150 гривень з родини.
Якщо є необхідність у якихось зошитах та книжках, кожен купує їх самостійно. А цьогоріч, коли ми зібрали гроші на День вчителя, викладачі взагалі відмовилися від подарунків на користь солдатів, які перебувають у зоні АТО. Дуже допомогли вчителі і з посібниками, яких не вистачає, дозволивши не купувати їх, а скачати в Інтернеті та роздрукувати на принтері. Більше того, деякі викладачі самі закачували їх дітям на флешку чи надсилали електронною поштою. Тож у цьому питанні також вийшла економія».
Вважає проблему несуттєвою і пані Наталя, мама чоти­рирічної Катрусі, вихованки ДНЗ №23. «У нас в групі все вирішують батьки, – каже жінка. – Вихователі лише мо­жуть внести якусь пропозицію, але остаточне рішення за­лишається за нами. Ніхто нікого не змушує, і ми вільно висловлюємо свою думку. Цьогоріч наші витрати склали 200 гривень: 50 гривень на подарунки, 50 – на побутову хімію, 65 – на зошити та канцелярію, а 35 гривень ми залишили у резерві про всяк випадок. Ще на початку, як тільки ми прийшли у садочок, то купили іграшки, килим, а цього літа – поставили вікно. Але це також було колек­тивне рішення. Разом ми вирішували купити нові по­душки та ковдри, але завідуюча не дозволила. Тому перші ми «реставрували», а другі – віддали у хімчистку. А ось нові комплекти постільної бі­лизни від садочка для нашої групи стали при­ємним сюрпризом».

Бюджетна арифметика
Після відвідин батьківських зборів та заното­вування до блокноту, скільки й на що потрібно здати грошей, біль­шість батьків цікавиться пи­танням: чи взагалі виділяє держава гроші на дитячі садки та школи.
Виявляється, виділяє. І немало.

За словами начальника відділу бух­галтерського обліку, планування та звітності – головного бухгалтера уп­равлін­ня освіти Хмельницької місь­кої ради Оксани Кондратюк, цього року на освітянську галузь обласного центру з держ­бюджету виділили 304,7 мільйона гривень. Левова част­ка цих грошей – 82,2% (250,5 млн. грн.) – пішла на виплату заробіт­ної плати з нарахуваннями; 10,3% (31,26 млн. грн.) – на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; на про­дукти харчування – 5,1% (15,48 млн. грн.) та 2,5% (7,47 млн. грн.) на інші по­точні видатки. Однак 24 мільйони гри­вень з 304, передбачених на освіту Хмельницького, але не профінансова­них з держбюджету, «перекрили» з міського. А ще з міського бюджету на освіту виділили 7,7 мільйона гривень: 4,9 млн. (64,2%) на капітальний ремонт та 2,75 млн. (35,8%) на придбання обладнання і предметів довгостроково­го користування.

«Хімія» від держави, інформаційні дошки та ще багато чого, про що ви не знали

Як розповіла Оксана Кондратюк, цьогоріч, вперше за останні роки, з бюджету виділили кошти на миючі засоби для хмельницьких дошкіль­них навчальних закладів – приблизно третину від необхідної суми.
Попе­редні ж роки вони просили садочки закладати необхідні кошти на «хі­мію» при обрахунку вартості до­дат­кових освітніх послуг. Адже ті кош­ти, які держава виділяла на мию­чі засоби до цього, вони спрямовували на фінансування нагальніших потреб дошкільних навчальних закладів.

Заступник начальника управління освіти Хмельницької міської ради Олег Сирота: "У випадку фінансового тиску на батьків чи приниження через гроші їхніх дітей, раджу одразу ж звертатися до нас в управління".

Керівництво управління освіти в один голос твердить: щоразу, прово­дячи наради та збори із завідуючими та директорами хмельницьких нав­чальних закладів, вони наголошують, що усі внески до фондів садочка, шко­ли, групи та класу мають бути лише на добровільних засадах. А класні керівники-вихователі не повинні ма­ти справу зі збором та використанням зібраних коштів – це прерога­тива батьківського комітету. 
У випадку фінансового тиску на батьків чи приниження через гроші їхніх дітей, заступ­ник начальника уп­равління освіти Хмельницької місь­кої ради Олег Сирота радить одразу ж звертатись до них в управління.
Олег Миколайович роз’яснює: капі­тальні ремонти, придбання облад­нан­ня і предметів довго­строко­вого корис­тування вони на­ма­гаються здійсню­вати за бюд­жетні кошти. Виділяють­ся вони в залежності від на­га­льності потреб навчаль­них закладів. До прик­ладу, цьогоріч були пе­ред­бачені чималі суми на об­лашту­вання сані­тарних вуз­лів (НВО №5, ЗОШ №20, ЗОШ №21), ремонту ас­фальтного по­криття (НВО №5), покрівель (ЗОШ №14, ліцей №17, ЗОШ №18, ЗОШ №20, ЗОШ №32, д/з №1, д/з №8), хар­чоблоків (д/з №57, д/з №15), заміну вікон (біль­ше мільйона гривень), створення додаткових груп (НВО №23, ЗОШ №31, д/з №25, д/з №43, д/з №49), переведення харчоблоків з газопостачання на електроживлення, облаштування парканів (д/з №37, д/з №45). А ось на поточні ремонти у гру­пах й класах бюджетних коштів не ви­стачає. «Тому ми вітаємо, якщо бать­ки виявляють ініціативу й вирі­шують облаштувати своїм дітям гру­пу чи клас, – зізнається Олег Микола­йович. – Але це має бути добровільно. Якщо ж, до прикладу, вікна у коридо­рах школи потребують заміни, а сан­вузол – ремонту, ці питання мають ви­рішуватись за рахунок бюджетних, й аж ніяк не батьківських коштів».
Оксана Кондратюк каже, що у холі кожного садочка чи школи має бути інформаційна дошка, куди повинні вивішувати дані про суми зібраних до фонду закладу коштів та детальний перелік, на що й скільки було витрачено. Ця інформація має бути доступною та прозорою, а також періодично оновлюватись. Якщо ж цих даних на дошці немає, а батьки хочуть знати, скільки й на що витра­тили, Олена Кондратюк радить звер­нутись за цією інформацією до керів­ника закладу.
А Олег Сирота додає, що на початку кожного навчального та календарного року у школах та садочках мають про­водитись загальні збори, на яких ди­ректор чи завідуюча звітують про пе­рераховані у фонд закладу кошти та витрати, а також обговорюють на­гальні потреби закладу. Втім, за сло­вами Олега Миколайовича, більшість батьків такі збори ігнорують.

За «буквою закону»

За законом, освіта у школах та до­шкільних навчальних закладах дер­жавної та комунальної форм влас­ності – безкоштовна. Фактично ж, батьки «на пару» з місцевим бюд­же­том утримують навчальні заклади.
«Відповідно до ст. 61 Закону Укра­їни «Про освіту», фінансування шкіл та садочків державної та комунальної форм власності здійснюється за раху­нок коштів відповідних бюджетів, га­лузей народного господарства, дер­жавних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансу­вання, – роз’яснює адвокат Анатолій Стасишин. – Одним із видів таких додаткових джерел фінансування є добровільні грошові внески, одержані від окремих громадян.
Примусове збирання у навчальних закладах коштів на поповнення бла­годійних фондів та нецільове вико­ристання батьківських внесків є гру­бим порушенням Закону України «Про благодійництво та благодійні ор­ганізації», який передбачає можли­вість залучення лише добровільних пожертвувань та їх ретельного бухгалтерського обліку.
Наказом Міністерства освіти і нау­ки України від 2 червня 2004 року №440 затверджено Примірне поло­ження про батьківські комітети за­гальноосвітнього навчального за­к­ладу, які можуть створювати благо­дійні фонди відповідно до чинного за­конодавства, у тому числі конт­ролю­вати надходження і розподіл грошей, брати участь у вирішенні інших пи­тань, передбачених стату­том цих фон­дів. Дирекція школи та педагогічні працівники не повинні втручатися у діяльність благодій­них фондів і пік­лувальних рад, а ке­рівники місцевих органів управлін­ня освітою, навчаль­них закладів не­суть персональну від­повідальність за дотримання вимог законодавства щодо збору благодій­них, спонсорсь­ких внесків та прозо­рості їх вико­ристання, а також відпо­відають за дотримання вимог зако­нодавства про боротьбу з корупцією».
Отже, відповідно до законодавст­ва, батьки мають право (але не зобо­в’я­зані) робити благодійні внески на пот­реби школи через спеціально ство­ре­ний благодійний фонд.
Розпоряджа­тися такими грошима з фонду має пра­во виключно батьківсь­кий комітет, а не директор чи клас­ний керівник.

Адвокат Анатолій Стасишин: «Примусове збирання у навчальних закладах коштів на поповнення бла­годійних фондів та нецільове вико­ристання батьківських внесків є гру­бим порушенням закону».

КІЛЬКА ПОРАД

• Якщо хочете вирішувати: на що збиратимуть гроші у вашій групі чи класі, контролювати процес їхньо­го збору й знати, на що витратили кожну копійку, станьте одним із членів батьківського комітету. Або хоча б не пропускайте батьківські збори та цікавтесь детальним зві­том про використання батьківських коштів.
• «У випадках нецільового або непрозорого викорис­тання батьків­ських коштів, цькування та прини­ження дітей чи їхніх батьків через несплату цих коштів, якщо не змог­ли вирішити проблему безпосеред­ньо у навчаль­ному закладі, звер­тайтесь до місцевих органів управ­ління освіти, Міністерства освіти та науки України чи до органів проку­ратури щодо порушення адміні­страцією школи або дошкільного дитячого закладу законодавства Ук­раїни», – радить адвокат Анатолій Стасишин.

 

Голос з іншого боку

 Валентина Ольшевська, завідуюча дошкільним навчальним закладом № 48

«Всі ці звинувачення – наклепи, такого у нас немає. Після того, як хтось написав на мене і працівників садочку анонімку до міськвиконко­му, члени батьківських комітетів кожної з 14-ти наших груп напи­сали й підписали листа, в якому обу­рюються наклепами. У ньому вони пояснили, що «ніколи не здавали жодних коштів на миючі та пральні засоби», їм «ніколи і нічого не на­в’язувалось вихователями та адміні­страцією садочка», вони «самі вирі­шують, що потрібно зробити, щоб дітям якнайкраще жилося у садоч­ку». Під цим листом поставили свої підписи 42 людини: голови батьків­ських комітетів, секретарі та казна­чеї 14 груп нашого садочку.
До речі, при підрахунку кількості необхідних миючих засобів на кож­ну групу ми користуємось вимогами і нормами санепідемстанції – «Інст­рукцією з організації харчування ді­тей у дошкільних навчальних зак­ладах» від 17 квітня 2006 року. Як­що ж у магазинах батьки не знахо­дять засобів, рекомендованих сан­епідемстанцією, купують такі, що їх замінюють (із сертифікатом якості).
Після того, як 26 вересня держава виділила нам «хімію» та після цих анонімних скарг, я зібрала колек­тив закладу й заборонила збирати будь-які миючі засоби, а ті, що вже принесли – сказала роздати».


Олег СИВИЦЬКИЙ, директор СЗОШ №12: «Ми змушені приймати допомогу від батьків, але всі грошові внески є суто благодійними»

«Напевно, всі знають, що дер­жавного фінансування для нор­мального функціонування школи нині не вистачає, його левова част­ка йде на зарплати, оплату комуна­льних послуг та безплатне харчу­вання для учнів з 1 по 4 клас. Нині ми ще й забезпечуємо безкоштов­ним одноразовим харчуванням ді­тей переселенців із тимчасово оку­пованої території України, зони АТО та дітей батьків-учасників АТО з 5 по 11 клас, – каже Олег Еду­ардович. – Ми змушені приймати допомогу від батьків, але всі гро­шові внески є суто благодійними. Це стосується як фонду школи, так і фонду класів. На початку року ми обов’язково проводимо загально­шкільні збори, на яких присутні члени батьківських комітетів усіх класів. На них і вирішується пи­тання про те, чого школа потребує, чого їй не вистачає, наскільки це є необхідним та терміновим. Тільки батьки вирішують: скільки і на що здаватимуть гроші. І чи здавати­муть взагалі. Вони ж і обирають за­гальношкільного голову батьківсь­кого комітету, казначея, який зай­мається всіма фінансовими питан­нями. Потім ми звітуємо перед батьками про цільове використан­ня їхніх благодійних внесків. До прикладу, цьогоріч провели екс­курсію школою, і наочно проде­монстрували, що було куплено, що поміняли, а що відремонтували. Але школа функціонує не лише на батьківські внески. Щось надхо­дить від держави, щось перепадає від спонсорської допомоги. Крім то­го, багатодітні родини, діти під опі­кою та діти, батьки яких перебу­вають в АТО, взагалі не роблять жодних внесків.
Стосовно ж грошей, які батьки здають у фонд класу, то це питання вирішується без втручання вчите­ля на батьківських зборах. Тобто, батьки самі вирішують, чи потрібні їм у класі нові жалюзі, чи можна обійтися старими шторами. І це відбувається без жодного тиску з боку класного керівника.
Якщо ж у батьків учнів нашої школи виникають якісь запитання чи конфлікти й непорозуміння з викладачами, завжди готовий їх вислухати. Я відкритий для усіх».

КУДИ ДЗВОНИТИ
Управління освіти Хмельницької міської ради: м.Хмельницький, вул. Грушевського, 53:
приймальня: 79-47-26; заступник начальника Олег Миколайович Сирота: 79-47-55;
заступник начальника Тетяна Василівна Дупляк: 65-12-64;
начальник Валерій Цезарович Олійник: 65-12-14.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую