Гаряча тема:
- Війна
Чому «безкоштовна» освіта така дорога?
Конституція України гарантує нам безкоштовну середню та дошкільну освіту.
На ділі ж, за статистикою, 42% батьків в Україні роблять благодійні «добровільно-примусові» внески у школи й дитсадки під тиском директорів, вихователів та класних керівників. При цьому половина опитуваних навіть не знає, на що їх витрачають. Чому освіта, яка у нас нібито безкоштовна, щороку дається батькам школярів та дошкільнят дедалі більшою кров'ю, витягуючи із сімейних бюджетів щоразу більші кошти? Хто і як має утримувати школи та дитячі садочки, з'ясовували кореспонденти «Проскурівського телеграфу».
Коли ми звернулися до наших читачів з проханням повідомляти про факти «добровільно-примусового» збирання коштів у школах та дитячих садках, сподівалися, що бажаючих поділитися буде більше, бо ж, зрозуміло, що, за бажанням, кожен з них залишився би анонімним. Проте, як це часто буває, ми звикли до того, що скаржимося виключно у себе на кухні або в компанії близьких людей. А виносити подібні проблеми на загал готовий не кожен. Причини мовчати і платити – у кожного свої. Хтось каже: «Скаржся, не скаржся – все одно це нічого не змінить». Інший – «У нас у класі є декілька «багатеньких матусь», вони всім керують, а ми вже вимушені «тягнутися» за ними». А є ще й таке: «Якщо я розповім, що відбувається у школі (дитсадку), це потім може відобразитися на моїй дитині»...
Власне, коли ми почали збирати інформацію, зрозуміли, що оті останні, які переживали за своїх дітей, таки мають рацію. Бо ще не вийшов номер у світ, ще ми лише збирали дані, а деякі педагоги навчальних закладів, до яких ми звернулися по коментарі, вже захвилювалися і почали не лише «штурмувати» редакцію дзвінками та візитами, а й подекуди показувати, як виглядає «відігравання на дітях» у всій красі. В хід пішли і листи з підписами, і дзвінки вихователів, і, на жаль, певна «демонстрація» того, що може бути з дитиною, матір якої вирішила добитися, аби добровільні внески на школу (дитсадок) були справді добровільними і, головне, по кишені сім’ї.
У школі, як у Сорбонні?
«Мамо, у нас завтра батьківські збори, ти підеш?». «Ні, синку, ми краще на ці гроші в Єгипет з'їздимо!» Саме такий анекдот популярний нині серед батьків школярів. Це, звісно, жарт, але у кожному жарті, як відомо, є частка правди. Традиційні батьківські збори як в садочку, так і в школі, нині складаються із «міксу» абстрактних рекомендацій із виховання і конкретних розмов щодо успішності кожної дитини. А на закуску – збір грошей на потреби класу чи групи. І якщо на утеплення приміщень, туалетний папір, мило, зошити та підручники батьки ще здають без нарікань, то на фонд школи чи садочка, телевізори, комп’ютери та зручні офісні крісла для педагогів віддавати свої кровні не хочуть.
«Не варто думати, що усім викладачам подобаються побори. Це принизливо. Мені соромно, що ми, фактично, прищеплюємо дітям звичку усе купувати за гроші», – таку думку на умовах анонімності висловила класний керівник однієї з хмельницьких шкіл і додала, що, максимум, на що спроможні невдоволені вчителі, це, як і батьки, писати анонімні скарги на керівників шкіл і управлінь освіти. Тож і не дивно, що дзвінок-скарга, який пролунав у нашій редакції, також був напіванонімним: «Мій син навчається в четвертому класі у СЗОШ №12, а у мене таке враження, що у якомусь інституті в Сорбонні. Принаймні безкоштовною таку освіту я назвати не можу, – скаржилася обурена пані, яка назвалася Світланою. – Посудіть самі: на батьківських зборах вчителька моєї дитини сказала здати 650 гривень: 200 гривень на канцтовари, 100 гривень – подарунки викладачам на усілякі свята, 50 гривень – на ляльковий театр, 300 – на нову шкільну дошку, двері та жалюзі. При цьому вона навіть не порадилася із батьківським комітетом, а поставила нас перед фактом. А ще ж потрібно буде 150 гривень здати у фонд школи! Я вважаю це здирництвом. Тим більше, що нині такі важкі часи».
Cуми «батьківської допомоги» подекуди просто зашкалюють
Ще гірша ситуація у дитячих садочках. Адже крім усього переліченого, батькам слід дбати про те, щоб їхнім дітям було не лише чим гратися, але й чим вкриватися та навіть із чого їсти. Принаймні деякі батьки дошкільнят запевнили нас, що не лише вставляли у групі вікна (таке враження, що їх треба міняти ледь не щороку), клеїли шпалери та стелили нові килими, але купували навіть посуд.
«У дитячий садочок №48 ми віддали свою дитину, бо він розташований близенько до нашого дому, – каже пані Оксана (ім’я змінене – авт.). – Декілька років я є членом батьківського комітету, тож достеменно знаю, на що саме здаю кожну копійку. Загалом витрати на перебування дитини у дитячому садку обходяться майже в тисячу гривень. І так щороку. І це – не враховуючи щомісячну оплату за садочок, яка складає близько 250 гривень. Це чимала сума, яка, природно, викликає питання: невже держава не виділяє жодної копійки на забезпечення дітей у дошкільних закладах?» А що ж тоді казати про тих батьків, чиї малюки пішли цьогоріч у садочок вперше. Пані Аліна (ім’я змінене – авт.), дитина якої, до речі, із початку осені також почала відвідувати ДНЗ №48, скаржиться, що влітку отримала від вихователів такий список, що уже було думала навідатися у ломбард. «Підрахувавши усі витрати, я дійшла висновку, що «набігає» сума у 1,5 тисячі гривень, – каже жінка. – І це, не враховуючи одягу для дитини, який мені потрібно було ще придбати. Дитину виховую сама, тому була в такому відчаї, що хотіла віддати у ломбард свої золоті прикраси. Добре, що допомогли бабусі-дідусі. Найбільше питань у мене викликав килим у групу. Всі мої знайомі свого часу, віддаючи дітей у садочок, купували килими. Але щороку, в садочках залишаються ті ж самі проблеми – немає килима. У нас в оселях килим слугує десятиліттями, а в групі – лише три-чотири роки. А потім куди він дівається?
Таке враження, що батьки є матеріальними спонсорами всього педагогічного колективу та ще й їхньої родини на додачу!»
Проблема шкільних «поборів» торкнулася не усіх
Колишній хмельничанин Сергій Нагорний, який уже багато років живе у Чехії, розповідає, що у них батьки також здають благодійні внески, але роблять вони це лише на добровільних засадах. Крім того, у холах шкіл постійно висять фінансові звіти, на що пішли ті чи інші батьківські кошти. А ще практично в кожній школі є почесна дошка із фотокартками найкращих батьків-благодійників.
Опитавши батьків, діти яких навчаються в різних школах та садочках нашого міста, ми дійшли висновку, що «страшні історії» про здирництво у закладах освіти не є закономірністю й у нас. Принаймні половина опитуваних нами татусів та матусь не чули про педагогічний «рекет».
«Не можу сказати, що в нашому класі існує проблема шкільних поборів, – каже голова батьківського комітету пані Олена, донька якої навчається у 8 класі СЗОШ №29. – Всі фінансові питання ми з батьками вирішуємо чітко та злагоджено. При цьому нам ніхто не вказує, скільки грошей слід здавати. Ми самі це вирішуємо на батьківських зборах, на яких кожен має право висловити свою думку. Якось пощастило нам із самого початку із класним керівником, котра не бажає брати участь у фінансових питаннях. Іноді доводиться навіть випитувати, що їй у класі потрібно для комфортної роботи. Зазвичай ми з батьками складаємо список витрат на рік, до нього включаємо поточний ремонт у класі, побутову хімію, гроші на подарунки вчителям тощо. В середньому виходить по 100-150 гривень з родини.
Якщо є необхідність у якихось зошитах та книжках, кожен купує їх самостійно. А цьогоріч, коли ми зібрали гроші на День вчителя, викладачі взагалі відмовилися від подарунків на користь солдатів, які перебувають у зоні АТО. Дуже допомогли вчителі і з посібниками, яких не вистачає, дозволивши не купувати їх, а скачати в Інтернеті та роздрукувати на принтері. Більше того, деякі викладачі самі закачували їх дітям на флешку чи надсилали електронною поштою. Тож у цьому питанні також вийшла економія».
Вважає проблему несуттєвою і пані Наталя, мама чотирирічної Катрусі, вихованки ДНЗ №23. «У нас в групі все вирішують батьки, – каже жінка. – Вихователі лише можуть внести якусь пропозицію, але остаточне рішення залишається за нами. Ніхто нікого не змушує, і ми вільно висловлюємо свою думку. Цьогоріч наші витрати склали 200 гривень: 50 гривень на подарунки, 50 – на побутову хімію, 65 – на зошити та канцелярію, а 35 гривень ми залишили у резерві про всяк випадок. Ще на початку, як тільки ми прийшли у садочок, то купили іграшки, килим, а цього літа – поставили вікно. Але це також було колективне рішення. Разом ми вирішували купити нові подушки та ковдри, але завідуюча не дозволила. Тому перші ми «реставрували», а другі – віддали у хімчистку. А ось нові комплекти постільної білизни від садочка для нашої групи стали приємним сюрпризом».
Бюджетна арифметика
Після відвідин батьківських зборів та занотовування до блокноту, скільки й на що потрібно здати грошей, більшість батьків цікавиться питанням: чи взагалі виділяє держава гроші на дитячі садки та школи.
Виявляється, виділяє. І немало.
За словами начальника відділу бухгалтерського обліку, планування та звітності – головного бухгалтера управління освіти Хмельницької міської ради Оксани Кондратюк, цього року на освітянську галузь обласного центру з держбюджету виділили 304,7 мільйона гривень. Левова частка цих грошей – 82,2% (250,5 млн. грн.) – пішла на виплату заробітної плати з нарахуваннями; 10,3% (31,26 млн. грн.) – на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; на продукти харчування – 5,1% (15,48 млн. грн.) та 2,5% (7,47 млн. грн.) на інші поточні видатки. Однак 24 мільйони гривень з 304, передбачених на освіту Хмельницького, але не профінансованих з держбюджету, «перекрили» з міського. А ще з міського бюджету на освіту виділили 7,7 мільйона гривень: 4,9 млн. (64,2%) на капітальний ремонт та 2,75 млн. (35,8%) на придбання обладнання і предметів довгострокового користування.
«Хімія» від держави, інформаційні дошки та ще багато чого, про що ви не знали
Як розповіла Оксана Кондратюк, цьогоріч, вперше за останні роки, з бюджету виділили кошти на миючі засоби для хмельницьких дошкільних навчальних закладів – приблизно третину від необхідної суми.
Попередні ж роки вони просили садочки закладати необхідні кошти на «хімію» при обрахунку вартості додаткових освітніх послуг. Адже ті кошти, які держава виділяла на миючі засоби до цього, вони спрямовували на фінансування нагальніших потреб дошкільних навчальних закладів.
Заступник начальника управління освіти Хмельницької міської ради Олег Сирота: "У випадку фінансового тиску на батьків чи приниження через гроші їхніх дітей, раджу одразу ж звертатися до нас в управління".
Керівництво управління освіти в один голос твердить: щоразу, проводячи наради та збори із завідуючими та директорами хмельницьких навчальних закладів, вони наголошують, що усі внески до фондів садочка, школи, групи та класу мають бути лише на добровільних засадах. А класні керівники-вихователі не повинні мати справу зі збором та використанням зібраних коштів – це прерогатива батьківського комітету.
У випадку фінансового тиску на батьків чи приниження через гроші їхніх дітей, заступник начальника управління освіти Хмельницької міської ради Олег Сирота радить одразу ж звертатись до них в управління.
Олег Миколайович роз’яснює: капітальні ремонти, придбання обладнання і предметів довгострокового користування вони намагаються здійснювати за бюджетні кошти. Виділяються вони в залежності від нагальності потреб навчальних закладів. До прикладу, цьогоріч були передбачені чималі суми на облаштування санітарних вузлів (НВО №5, ЗОШ №20, ЗОШ №21), ремонту асфальтного покриття (НВО №5), покрівель (ЗОШ №14, ліцей №17, ЗОШ №18, ЗОШ №20, ЗОШ №32, д/з №1, д/з №8), харчоблоків (д/з №57, д/з №15), заміну вікон (більше мільйона гривень), створення додаткових груп (НВО №23, ЗОШ №31, д/з №25, д/з №43, д/з №49), переведення харчоблоків з газопостачання на електроживлення, облаштування парканів (д/з №37, д/з №45). А ось на поточні ремонти у групах й класах бюджетних коштів не вистачає. «Тому ми вітаємо, якщо батьки виявляють ініціативу й вирішують облаштувати своїм дітям групу чи клас, – зізнається Олег Миколайович. – Але це має бути добровільно. Якщо ж, до прикладу, вікна у коридорах школи потребують заміни, а санвузол – ремонту, ці питання мають вирішуватись за рахунок бюджетних, й аж ніяк не батьківських коштів».
Оксана Кондратюк каже, що у холі кожного садочка чи школи має бути інформаційна дошка, куди повинні вивішувати дані про суми зібраних до фонду закладу коштів та детальний перелік, на що й скільки було витрачено. Ця інформація має бути доступною та прозорою, а також періодично оновлюватись. Якщо ж цих даних на дошці немає, а батьки хочуть знати, скільки й на що витратили, Олена Кондратюк радить звернутись за цією інформацією до керівника закладу.
А Олег Сирота додає, що на початку кожного навчального та календарного року у школах та садочках мають проводитись загальні збори, на яких директор чи завідуюча звітують про перераховані у фонд закладу кошти та витрати, а також обговорюють нагальні потреби закладу. Втім, за словами Олега Миколайовича, більшість батьків такі збори ігнорують.
За «буквою закону»
За законом, освіта у школах та дошкільних навчальних закладах державної та комунальної форм власності – безкоштовна. Фактично ж, батьки «на пару» з місцевим бюджетом утримують навчальні заклади.
«Відповідно до ст. 61 Закону України «Про освіту», фінансування шкіл та садочків державної та комунальної форм власності здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування, – роз’яснює адвокат Анатолій Стасишин. – Одним із видів таких додаткових джерел фінансування є добровільні грошові внески, одержані від окремих громадян.
Примусове збирання у навчальних закладах коштів на поповнення благодійних фондів та нецільове використання батьківських внесків є грубим порушенням Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», який передбачає можливість залучення лише добровільних пожертвувань та їх ретельного бухгалтерського обліку.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 2 червня 2004 року №440 затверджено Примірне положення про батьківські комітети загальноосвітнього навчального закладу, які можуть створювати благодійні фонди відповідно до чинного законодавства, у тому числі контролювати надходження і розподіл грошей, брати участь у вирішенні інших питань, передбачених статутом цих фондів. Дирекція школи та педагогічні працівники не повинні втручатися у діяльність благодійних фондів і піклувальних рад, а керівники місцевих органів управління освітою, навчальних закладів несуть персональну відповідальність за дотримання вимог законодавства щодо збору благодійних, спонсорських внесків та прозорості їх використання, а також відповідають за дотримання вимог законодавства про боротьбу з корупцією».
Отже, відповідно до законодавства, батьки мають право (але не зобов’язані) робити благодійні внески на потреби школи через спеціально створений благодійний фонд.
Розпоряджатися такими грошима з фонду має право виключно батьківський комітет, а не директор чи класний керівник.
Адвокат Анатолій Стасишин: «Примусове збирання у навчальних закладах коштів на поповнення благодійних фондів та нецільове використання батьківських внесків є грубим порушенням закону».
КІЛЬКА ПОРАД
• Якщо хочете вирішувати: на що збиратимуть гроші у вашій групі чи класі, контролювати процес їхнього збору й знати, на що витратили кожну копійку, станьте одним із членів батьківського комітету. Або хоча б не пропускайте батьківські збори та цікавтесь детальним звітом про використання батьківських коштів.
• «У випадках нецільового або непрозорого використання батьківських коштів, цькування та приниження дітей чи їхніх батьків через несплату цих коштів, якщо не змогли вирішити проблему безпосередньо у навчальному закладі, звертайтесь до місцевих органів управління освіти, Міністерства освіти та науки України чи до органів прокуратури щодо порушення адміністрацією школи або дошкільного дитячого закладу законодавства України», – радить адвокат Анатолій Стасишин.
Голос з іншого боку
Валентина Ольшевська, завідуюча дошкільним навчальним закладом № 48
«Всі ці звинувачення – наклепи, такого у нас немає. Після того, як хтось написав на мене і працівників садочку анонімку до міськвиконкому, члени батьківських комітетів кожної з 14-ти наших груп написали й підписали листа, в якому обурюються наклепами. У ньому вони пояснили, що «ніколи не здавали жодних коштів на миючі та пральні засоби», їм «ніколи і нічого не нав’язувалось вихователями та адміністрацією садочка», вони «самі вирішують, що потрібно зробити, щоб дітям якнайкраще жилося у садочку». Під цим листом поставили свої підписи 42 людини: голови батьківських комітетів, секретарі та казначеї 14 груп нашого садочку.
До речі, при підрахунку кількості необхідних миючих засобів на кожну групу ми користуємось вимогами і нормами санепідемстанції – «Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах» від 17 квітня 2006 року. Якщо ж у магазинах батьки не знаходять засобів, рекомендованих санепідемстанцією, купують такі, що їх замінюють (із сертифікатом якості).
Після того, як 26 вересня держава виділила нам «хімію» та після цих анонімних скарг, я зібрала колектив закладу й заборонила збирати будь-які миючі засоби, а ті, що вже принесли – сказала роздати».
Олег СИВИЦЬКИЙ, директор СЗОШ №12: «Ми змушені приймати допомогу від батьків, але всі грошові внески є суто благодійними»
«Напевно, всі знають, що державного фінансування для нормального функціонування школи нині не вистачає, його левова частка йде на зарплати, оплату комунальних послуг та безплатне харчування для учнів з 1 по 4 клас. Нині ми ще й забезпечуємо безкоштовним одноразовим харчуванням дітей переселенців із тимчасово окупованої території України, зони АТО та дітей батьків-учасників АТО з 5 по 11 клас, – каже Олег Едуардович. – Ми змушені приймати допомогу від батьків, але всі грошові внески є суто благодійними. Це стосується як фонду школи, так і фонду класів. На початку року ми обов’язково проводимо загальношкільні збори, на яких присутні члени батьківських комітетів усіх класів. На них і вирішується питання про те, чого школа потребує, чого їй не вистачає, наскільки це є необхідним та терміновим. Тільки батьки вирішують: скільки і на що здаватимуть гроші. І чи здаватимуть взагалі. Вони ж і обирають загальношкільного голову батьківського комітету, казначея, який займається всіма фінансовими питаннями. Потім ми звітуємо перед батьками про цільове використання їхніх благодійних внесків. До прикладу, цьогоріч провели екскурсію школою, і наочно продемонстрували, що було куплено, що поміняли, а що відремонтували. Але школа функціонує не лише на батьківські внески. Щось надходить від держави, щось перепадає від спонсорської допомоги. Крім того, багатодітні родини, діти під опікою та діти, батьки яких перебувають в АТО, взагалі не роблять жодних внесків.
Стосовно ж грошей, які батьки здають у фонд класу, то це питання вирішується без втручання вчителя на батьківських зборах. Тобто, батьки самі вирішують, чи потрібні їм у класі нові жалюзі, чи можна обійтися старими шторами. І це відбувається без жодного тиску з боку класного керівника.
Якщо ж у батьків учнів нашої школи виникають якісь запитання чи конфлікти й непорозуміння з викладачами, завжди готовий їх вислухати. Я відкритий для усіх».
КУДИ ДЗВОНИТИ
Управління освіти Хмельницької міської ради: м.Хмельницький, вул. Грушевського, 53:
приймальня: 79-47-26; заступник начальника Олег Миколайович Сирота: 79-47-55;
заступник начальника Тетяна Василівна Дупляк: 65-12-64;
начальник Валерій Цезарович Олійник: 65-12-14.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: