«Все, що нам потрібно – це маленька хатинка та клаптик городу», –

 Лариса Іванівна родом із Тернопільщини й практично все своє життя прожила в Західній Україні. Працювала дояркою, народила та сама виховала четверо дітей. З колишнім чоловіком життя не склалося, він залишив жінку із малими дітьми та не допомагав ані морально, ані матеріально. Коли сини та доньки повиростали, завели свої сім’ї та залишили батьківську домівку, пані Лариса спробувала влаштувати свою жіночу долю. Випадково познайомилася із добрим порядним чоловіком та вийшла за нього заміж. Для цього їй довелося продати свій дім та переїхати аж у Донецьку область. Чотири роки минули непомітно. Подружжя пенсіонерів жило в мирі, коханні та злагоді. Поралися на своєму городі, мали невеличке господарство, вирощували овочі та продавали їх на місцевому базарі. І хто б міг подумати, що в цю ідилію безцеремонно втрутиться війна...
«Нині ми живемо, як на пороховій бочці, адже за 20 кілометрів від нас тривають бойові дії, – каже Лариса Іванівна. – Ми постійно чуємо відлуння пострілів та гучних вибухів. Стіни здригаються, і разом із ними здригаються наші душі. Ми з чоловіком уже немолоді – мені 59 років, йому – 58. І дуже хочеться хоча б на старості пожити у спокої. Втомилися уже боятися! Лише тому наважилися просити про допомогу в людей. Можливо, у когось стоїть у селі маленька хатинка, придатна для проживання, з клаптиком городу, в якій ми змогли б оселитися. У нас немає можливості купити будинок, але платити оренду щомісяця, гадаю, зможемо. Звісно, дуже хотілося б придбати будинок на виплату, але будемо раді будь-якій пропозиції».
«Ми люди сільські, роботящі, любимо землю й не боїмося будь-якої роботи, – каже жінка. – Практично всі наші односельці вже виїхали. Ми ж не маємо куди подітися. А зриватися з місця в невідомість якось лячно... Тим більше, що надворі зима. Але й залишатися тут, на Сході, дуже страшно! Уже розпродали все господарство, порізали свиней... Живемо, так би мовити, «на валізах». У нас є машина, тому готові до переїзду в будь-який момент.
Сподіваємося на ваше милосердя та людяність. Мій телефон: 050-256-48-20. Нехай благословляє вас Господь!»