Невтомний авантюрист Нассау-Зіген на Поділлі

Принц Шарль Анрі де Нассау-Зіген – одна з найяскравіших постатей, котрі жили а Поділлі наприкінці XVIII – на початку XIX століть. Свого часу про подвиги французького авантюриста та неординарного аристократа, який здійснив навколосвітню подорож та взяв участь у багатьох баталіях, гуділа вся Європа. Та останні роки свого життя відомий француз провів у маленькому селі Тинна на Поділлі.
Шарль Анрі Нассау-Зiген народився у 1743 році в родовому замку бабусі у Франції. Його батько, принц Максиміліан Нассау-Зіген, був незаконно народженим, тому не мав право носити титул принца, однак врешті-решт це право було відвойовано у французького парламенту.
У 15 років Шарль Анрі волонтером вступив на французьку військову службу і воював у Семирічній війни. А в 23 він став учасником першої французької навколосвітньої експедиції під командуванням Луї Бугенвіля. Моряки побували в Південній Америці, досліджуючи Магелланову протоку, на Тихому океані відкрили кілька островів. Брак провізії, води, небезпеки Нассау-Зіген переносив нарівні з іншими учасниками експедиції. Не раз йому доводилося самотужки вести переговори з тубільцями. В експедиції принц прославився тим, що вбив шпагою тигра, коли той зненацька напав на нього. Згодом знаменитий художник Франческо Казанова напише на цю тему одну зі своїх найкращих картин.
Навколосвітня подорож не втамувала жагу сильних відчуттів Нассау-Зігена. Він організував невдалу спробу захопити англійський острів Джерсі, брав участь в облозi Гiбралтару iспанцями, супроводжував російську імператрицю Катерину ІІ у її знаменитій поїздці до Криму. Після цієї подорожі француз вступив на службу у російський флот. За подвиги на Чорному морі в російсько-турецькій війні 1787 року імператриця подарувала йому землі в Криму, зокрема Масандру.
Зі своєю майбутньою дружиною Кароліною Годзькою (вдовою польського князя Януша Сангушка) принц познайомився на бельгійському курорті Спа. Кароліна належала до старовинного роду, з якого походили польські королі.
Більшу частину часу молоде подружжя проводило в маєтку Кароліни в селі Тинна недалеко від Кам'янця-Подільського (нині Дунаєвецький район Хмельницької області). Як знавець морської справи, принц досліджував русло Дністра у цій місцевості, щоб налагодити річкою транспортування польських товарів в порти Середземномор'я.
Останнi 12 рокiв життя адмiрал росiйського флоту майже безвиїзно перебував у Тинні. Тут вiн i помер, усiма забутий, у 1808 році. На жаль, зараз у Тиннi мало що нагадує про перебування принца Нассау: не збереглися ні маєток, в якому він жив, ні його могила.
Про неординальність принца свідчить його заповiт, написаний за кiлька днiв до смертi: «Я бажаю бути похованим у Тиннi без жодної помпи тиннянським священиком через три днi пiсля моєї смертi на дiлянцi землi у п'ятдесят квадратних крокiв бiля цвинтаря, де у майбутньому нiхто не може бути похованим». У заповіті Нассау пообіцяв, що кожного року двом місцевим дівчатам, котрі виходитимуть заміж, від його статків виділятиметься посаг, якщо вони вирощуватимуть гарні квіти на його могилі.
Відома французька художниця Елiзабет Віже-Лебрен, яка писала портрет принца, згадувала про нього наступне: « Все його життя – це низка пригод, одна дивовижнiша за iншу. Ставши переможцем на морi, на сушi, вiн боровся проти усiх держав земної кулi. Завжди войовничий, завжди в дiї, вiн об'їхав свiт з одного кiнця в iнший. Казали, що йому необхiдно адресувати листи туди, де проходять великi шляхи. Однак нiчого на обличчi та в зовнiшньому виглядi принца Нассау не вказувало на героя пригодницької iсторiї...»