clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt

«Найстрашніше – коли смерть стає буденністю!..»

Для більшої обізнаності хмельничан в історії свого міста та для вшанування пам’яті полеглих не лише в бойових діях, а й у німецьких концтаборах, у музеї історії міста Хмельницького відкрилася постійнодіюча експозиція Stalag 355

Для більшої обізнаності хмельничан в історії свого міста та для вшанування пам’яті полеглих не лише в бойових діях, а й у німецьких концтаборах, у музеї історії міста Хмельницького відкрилася постійнодіюча експозиція Stalag 355. Фото: автора

В музеї історії міста Хмельницького відкрилася експозиція про Раківський концтабір.

Мало кому з сучасних хмельничан відомо, що в роки гітлерівської окупації під час Другої світової війни у передмісті Проскурова з серпня 1941 року по грудень 1943 року функціонував концтабір суворого режиму для військовополонених Stalag 355. І зі страшного загального числа 81 000 загиблих у Проскурові під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр. понад 65 000 – саме в’язні Раківського концтабору Stalag 355.

Для більшої обізнаності хмельничан в історії свого міста та для вшанування пам’яті полеглих не лише в бойових діях, а й у німецьких концтаборах напередодні відзначення 70-тої річниці Перемоги над нацизмом у Європі у Другій світовій війні у музеї історії міста Хмельницького відкрилася постійнодіюча експозиція «Stalag 355» за підтримки управління культури і туризму Хмельницької міської ради.

Широкому загалу були представлені інстальовані стенди зі сканами архівних документів, мапи, світлини, свідчення, маловідомі історичні факти про злочинну нацистську діяльність у часи окупації на території воєнного Проскурова, охопленого цілою мережею філій Раківського концтабору суворого режиму для військовополонених рядового та сержантського складу Червоної Армії. Приміром, одна з шести найбільших філій шталагу розташовувалася на території колишньої ще дореволюційної Кінної площі – нині тут приміщення обласної філармонії – і тут в дерев’яних бараках багато бранців чекали на відправлення далі, в інші концтабори. Ще одна чимала філія концтабору була розташована поряд з Гречанським депо неподалік від торфорозробок, де в’язнів і використовували в якості примітивної робочої сили до повного виснаження. Важкою примусовою працею під наглядом озброєних нацистів доводилося займатися і цивільному населенню, яке зганяли в трудовий табір, що розташовувався в Лезневому (включно з територією нинішнього дендропарку). Величезним у Проскурові було і гетто, що охоплювало єврейські квартали – а це на ті часи був мало не увесь центр міста від мосту через Південний Буг, що на Кам′янецькій, і аж до нинішньої вулиці Свободи.

Вартові на вході в Stalag 355.

Але осереддям тортур для військовополонених у Проскурові залишалося саме Раківське центральне відділення шталагу, в якому бранці утримувалися так званим «диким» методом, щодо чого комендант концтабору мав спецрозпорядження від вищого керівництва. В’язнів шталагу розташовували просто неба, де вони мали і працювати, і відпочивати, і їсти, і справляти нужду. Найбільше гинуло людей від гострих інфекційних, здебільшого, кишкових захворювань, до чого призводило вживання табірного раціону, що складався з 300 грамів так званого ерзац-хлібу та пари тарілок гнилої баланди на день фактично навпіл із багнюкою. Мало хто взагалі міг вижити після кількох прийомів подібного харчування, тому знесилені бранці вдавалися до вживання кори і трави, були випадки і канібалізму. Доведені до відчаю і стану худоби деякі з них фактично дичавіли і намагалися їсти трупне м'ясо померлих. На тих, хто не корився табірному розпорядку, очікував бетонний карцер на кілька діб, з якого жодному з бунтівників вийти живим не вдалося.

Жахлива статистика: під час епідемій за добу в Раківському концтаборі гинуло від 600 до 900 бранців…

Моторошна деталізація дійсно жахає, коли починаєш розуміти, що подані факти руйнують будь-які наші попередні уявлення про концтабори для військовополонених. Надто багато в усьому цьому не співпадає з їхнім збиральним образом. Немає опалюваних приміщень для в’язнів – їх кидають за колючий дріт просто неба. Немає спальних місць – якщо не вважати за такі торішню гнилу солому. Немає нар. Немає табірних роб – в чому військовополонених привозили в шталаг, в тому вони й мали перебувати в концтаборі. Немає харчування – отой табірний «раціон» радше вбивав, аніж підтримував існування. Немає гідних людини занять – табірний труд здебільшого не мав жодного сенсу, окрім єдиної мети: виснажувати до смерті. Немає вбиралень, немає води – та навіть в стані повної антисанітарії полоненим висувалась сувора вимога до особистої гігієни.

Звідки ж взявся тоді у педантичних і бридливих гітлерівців настільки патологічний масовий прояв зневаги до радянських військовополонених?.. Адже з ними поводилися гірше, ніж із худобою! Мимоволі постає це питання і вже не відпускає, доки не дізнаєшся, де криється причина: задовго до ІІ світової, ще у 1929 році Сталін категорично не підписав Женевську конвенцію про утримання військовополонених. Мовляв, радянський боєць не може потрапити в полон, радянський воїн не здається. І розмотується, розмотується клубок із фактами, цифрами, іменами, подіями далі, далі, далі… І постає перед нами те, про що ми й не здогадувалися, але про що німа тиша архівних документів, світлин, статистичних даних нині до нас волає словами німецького письменника Ремарка: «Найстрашніше – коли смерть стає буденністю!..»

Будь-який момент в історії нашого міста важливий, наскільки би він не був жахливим, брутальним і огидним, і відвертатися від цих страшних подій ми не маємо права. Про заздалегідь сплановані злодіяння нацистів мусимо знати не лише ми з вами, а й наші нащадки, аби не дати нацизму в подальшому жодного шансу піти в наступ ніде і більш ніколи на нашій землі. Загалом, саме про це казали шановні запрошені гості заходу – голова Хмельницької міської ради ветеранів України Гаптульмунір Садиков та ветеран ІІ світової війни Борис Філіпчук, який також поділився спогадами про важкі роки своєї воєнної юності. На відкриття експозиції прийшли хмельничани, які цікавляться історією міста Хмельницького, представники управління культури і туризму Хмельницької міської ради, іноземні гості з Польщі та Німеччини, учні НВО № 5 імені С.Єфремова, представники мас-медіа. Пан Кестен з Німеччини активно цікавиться історією міста, з яким пов’язана доля його родини в кількох поколіннях, і тому він не зміг пропустити такої важливої, на його погляд, події, як відкриття експозиції, що розповідає про концтабір у Проскурові в часи окупації.

Болючі факти сприймаються болючо...

Це ж неймовірні факти з історії міста!..

Голова Хмельницької міської ради ветеранів України Гаптульмунір Садиков.

 Ветеран ІІ світової війни Борис Філіпчук  (ліворуч) та голова Хмельницької міської ради ветеранів України Гаптульмунір Садиков поділилися спогадами про важкі роки своєї воєнної юності.

Пан Кестен з Німеччини активно цікавиться історією міста, з яким пов’язана доля його родини в кількох поколіннях

В ознаменування Перемоги над нацизмом у Європі у Другій світовій війні цього дня в музеї лунали звуки пісень воєнних років у виконанні учасників народного ансамблю музики і пісні «Ретро» Хмельницького міського культурно-мистецького центру «Ветеран» (художній керівник Михайло Люшня).

Експозиція «Stalag 355», щойно відкрита у музеї історії міста Хмельницького, діятиме на постійній основі. Музей працює щодня, крім неділі та понеділка з 9-ї до 18-ї години. Приходьте в музей і дізнавайтесь більше!

Вікторія ПАПОНОВА.

Система Orphus
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Коментарів - 0:

Популярні новини

Останні фото та відео



Курси валют на 09.12.2016
купівля
продаж
Міжбанк
$
25.74
25.78
27.36
27.4
0.41
0.41

Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31