clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt

Ви прекрасні, мої хмельничани, прекрасні

Спецпроект: Блоги
Я не бидло, або Чому ми ходимо, чи не ходимо до музеїв

Я зовсім не бидло, я ходжу до музеїв. От наприклад у п’ятницю (13.08) в Художньому музеї нашого міста відбулась постмодерністська вистава, яку поставили гості із «ТанцЛабораторіум» НЦТМ ім. Леся Курбаса, що в Києві.
Для ясності, постмодернізм – це новий напрямок у мистецтві, який плювати хотів на всі закони, які були досі відомі світу. Він стирає всі межі, перевертає все з ніг на голову, ставить на одне місце Диявола та Бога, або й взагалі знищує їх. Одним словом він відтворює все те, що відбувається в нашому світі.
То була розмова: 5 глядачів виходили на середину та сідали на стільці в рядок. Кожен піднімав аркуш А4 з питанням та мусив на нього відповісти, а коли хтось з глядачів чи учасників хотів продовжити розмову чи заперечити в чомусь – брали стілець та підсідали до першого доповідача. І так протягом години.
Оцей пролог був написаний для того аби привести вас до самих питань:
Чому я ходжу в музей? - І тут з’явилась пауза. Я ходжу в музей заради естетичного відчуття; щоб бути в тренді мистецтва; за компанію; бо так сказав начальник; щоб пережити цю страшну спеку; або ж, я зовсім туди не ходжу?
Чому так мало людей ходять в музей? – Бо там нудно, бо це пуста трата часу, бо мало хто розуміє мистецтво. Культура притаманна не кожній людині, хтось може бидло, а хтось літає до небес?
Чому якась «мазня» всіма відтінками сірого називається модерністичним, авангардним живописом?! Виходить, що і я можу наплювати на полотнище, а потім з нього зробити зірку мистецтва?
Мистецтво, як казав Штомпка – це все те, що ми творимо, робимо, видумуємо, надаємо йому певного значення. Мистецтво – це все, але водночас це ніщо. Кожен бачить світ суб’єктивно, і коли хтось намагається виразити наш простір матеріально, а ми в свою чергу знаходимо в цьому матеріальному частинку своєї душі – от тоді ми і погоджуємось, що в цьому творінні є якийсь сенс, в ньому є щось сакральне.
І не думайте друзі, що ви бидло, якщо не ходите до музеїв, картинних галерей. Ба більше, мене дратує, коли хтось каже, що в Хмельницькому нема попиту на прекрасне, а «базар форева». Музеї надають речам особливого значення, саме вони сакралізують звичайну каблучку, ту саму суб’єктивну мазню, якийсь сувій паперу чи шматочок невідомої матерії. З кожної речі можна зробити зірку музею – тільки треба придумати їй історію та певні функції.
Тому ми і не ходимо туди, бо не розуміємо всього символізму та навантаження. Річ – це просто річ, яка немає жодного значення та цінності сама в собі, аж поки ми їй цього права не надамо. Треба сакралізувати свої вчинки, думки та самих себе.
Треба бути не тому культурним, що ти відрізняєш мазню 1994 року від мазні другої половини 1994, а тому що ти усвідомлюєш свою роль людини. Саме роль, яку мусиш виконувати в повсякденному житті. Роль простої, відкритої для всього світу та оптимістичної людини, яка бачить прекрасне не в речах, а в людях…
Побачте цю красу, але спочатку відкрийте її в собі. Ви прекрасні, мої Хмельничани, прекрасні….
 

Система Orphus
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Коментарів - 1:
Від: Виктория Иванова23.07.2016 13:50Полностью согласна. Начать можно с фотовыставок. Для вдохновения неискушенному обывателю http://z-legko.com/interesnoe/gvido-ardzhentini-vostorg-i-naslazhdenie/

новини з спецпроекту «Блоги»

Популярні новини

Останні фото та відео

Архів блогів



Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31