Селекціонер із Городоччини зробив зі свого городу міні-ботанічний сад

Замість картоплі та буряків на городі садівника-експериментатора Анатолія Лаби із села Пільний Олексинець, що на Городоччині, ростуть декоративні кущі, рідкісні реліктові дерева та унікальні лікарські рослини. Практично все своє життя колишній депутат та діючий голова сільради присвятив вирощуванню різноманітних рослин. Їх він плекає, розмовляє з ними, а щоб здобути черговий рідкісний зразок, ладен їхати на край світу. Більше того, Анатолій Володимирович веде постійну селекційну роботу. З малесенької насінини у його саду з’являються розкішні та величні рослини, які не тільки тішать око, але й дарують смачні та соковиті плоди.

«За освітою я музикант, свого часу закінчив Київський національний університет культури та мистецтва. Граю на фортепіано та баяні, – розповідає чоловік. – Проте наприкінці навчання зрозумів, що мене щосили тягне у світ рослин. Ще будучи студентом, постійно бігав у ботанічний сад, допомагав, споглядав, вчився. Тому й із легкістю здав екзамени в Національний ботанічний сад імені Н. Гришка, який входить у десятку найкращих ботанічних установ світу. Закінчив аспірантуру й написав дисертацію на тему «Айва в західному лісостепу». А потім повернувся на Батьківщину й почав втілювати здобуті знання на практиці».

Рослини від хвороб та для душі

Чесно кажучи, стільки рослин із незрозумілими назвами в одному місці мені не доводилося бачити ніколи. Чого тільки вартий декоративний кущ церціс канадський (іудине дерево), пурпурно-рожеві квіти якого квітнуть просто на стовбурі ще до появи листочків. Вражає й унікальна рослина амурський оксамит (пробкове дерево), з кори якого роблять пробки для шампанського та вина. За словами пана Анатолія, його плоди також мають низку переваг. Зокрема, лікують діабет ІІ-го типу та регулюють артеріальний тиск.

«Ось дерево здоров’я та молодості унабі, або зізіфус, яке входить в п’ятірку найкращих лікарських рослин світу, – знайомить зі своїми «улюбленцями» селекціонер. – Його плоди на смак та на вигляд нагадують фініки. Їх споживають як в свіжому, так і в переробленому вигляді, але вважається, що найсмачнішими вони стають після підв’ялювання на сонці. Унабі лікує серце та знижує тиск. Ще одна цікава реліктова рослина – гінкго білоба. Це найстаріше дерево на землі, якому вже понад 200 мільйонів років. В дикому вигляді воно росте тільки в горах Китаю та може бути заввишки до 40 м. Є у мене і унікальний сорт вишні – Гріот всіх святих. Вона плодоносить протягом цілого літа аж до середини жовтня. Більше того, на одному деревці одночасно ростуть і спілі плоди, і зелені недостиглі, і квітне цвіт».

Їстівні каштани та айва, схрещена з яблуком

Велику площу Анатолій Володимирович виділив під експериментальну селекційну ділянку. На ній він вирощує хурму віргінську, насіння якої у свій час привіз із Нової Каховки, їстівні каштани, різні види глоду, барбарис, мигдаль тощо. Має селекціонер і унікальну колекцію гібридів айви, схрещеної з яблуком.

«Це унікальний матеріал, оскільки сто років поєднати ці дві культури ніхто не міг, – розповідає пан Анатолій. – Яблука та айва належать до зовсім інших родів, тому схрещуванню піддаються вкрай важко. Свої зразки я посадив із насінинок, нині ж маю повноцінні дерева, які вже успішно плодоносять. Росте в мене і хеномеліс, який ще називають китайською айвою за його схожість із цим фруктом. Проте головна його відмінність – великий вміст мінеральних речовин: фосфору, калію та кальцію. Згідно з японськими дослідженнями, цей плід лікує виразку шлунка, бореться із вільними радикалами та має противірусні властивості. Його можна споживати замість лимона. Я з нього роблю лікувальний сироп. Прошаровую в скляній банці шматочки хеномелісу цукром, а потім розводжу мінеральною водою. Виходить суперцілющій напій».

Неймовірної краси хвойники селекціонер висадив у вигляді химерного ансамблю. Між ними розмістив рододендрони. Кримська сосна, псевдотсуга Мендіса, канадська конічна ялина... Загалом близько сорока видів рідкісних хвойних дерев, які рідко де можна побачити в одному місці. Чоловіка не розуміють ані родичі, ані сусіди. Мовляв, зробив зі свого подвір’я ліс. Проте під кронами цих велетнів, вдихаючи п’янкі аромати хвої, починаєш розуміти, чому він присвятив цій справі своє життя.

Дендропарк «Флора»

В Анатолія Володимировича «без діла» не залишається жоден клаптик землі. На його обійсті умістилася безмежна кількість рослин, проте на цьому чоловік і не думав зупинятися. Колись у селі Пільний Олексинець був смітник, на якому місцеві мешканці випасали худобу. Скористатися тією землею ніхто не мав бажання, адже місцевих мешканців не приваблював грунт – пісок та глина. Проте це не стало перепоною для пана Анатолія, коли він замислив посадити на цьому місці дендропарк.

«Я добивався дозволу два роки, – каже селекціонер. – Розробив проект, оббивав пороги різних інстанцій, витримав силу-силенну різних комісій та засідань із цього приводу... В результаті нам виділили клаптик тієї землі. Ми назвали його дендропарк «Флора». Таким чином вдалося вбити двох зайців: зробити щось корисне для сільської громади та знайти місце для своєї колекції».