Трохи про польоти в космос і шоколадні дієти

Нині кілометр я вже пробігла за 6,5 хвилини. І це не може не радувати: на хвилину швидше, ніж першого дня. Щоразу тренер підбирає новий комплекс і це цікаво. Серед щоденних обов’язкових вправ на тренажерах – гіперекстенція. Це підйом-опускання тіла в горизонтальному положення. Чудова вправа. Відчуваю, як працюють не лише м’язи спини і талії, також сідниць і задньої поверхні стегна. Додалося багато вправ зі стрибками. Тож довелося згадати забуту зі школи гру в «резинки». Нині стрибала п’ять підходів по 30 разів в комплексі з віджиманнями від підлоги і присіданнями з десятикілограмовим навантаженням на плечах. Зізнаюся – важко, адже усе в шаленому темпі. Усі півтори години я червона, як мак. І це тоді, коли від природи я рідко червонію, навіть коли мені є за що соромитися. Нагадую собі зайчика-дюрасел з реклами батарейок.
Але тут, в тренажерній залі, зволікати не можна. Відпочинку нема навіть півхвилини. Якось мене подруга запитала: «А хлопці там гарні займаються?» «Мабуть, красені-аполлони» - кажу, і розумію, що я практично не маю часу розглядатися тут на всі боки. Ну, буває, що тренер таки дає відпочинок – стрибки на скакалці – 100 чи 200 разів… Що ж, як то кажуть, відпочиватиму на пенсії. До речі, наразі фізичний стан мого тіла «тягне» на… 84 роки?. Так-так, це підловив тренер. І це я за кілька тренувань вже помолодшала, бо було 86. Так що я трохи вже знаю, як там воно – в старості :)
Уже в роздягальні ми розговорилися з дівчатами. Дехто думає, що тренер мене готує до якихось змагань. «Ага, до польотів в космос», - я жартую. Але насправді розумію, що новачку в тренажерці насправді дуже добре кільканадцять занять провести саме з персональним тренером. Щоб зрозуміти в якому темпі потрібно виконувати вправи, щоб тіло звикло не лінуватися і не розслаблятися, щоб не робити занадто довгих відпочинків між підходами.
Я вже зрозуміла, що походи в тренажерний зал – це важка праця. Фізично важка. Від того, що ти сяк-так щось робитимеш – гарної фігури не буде. Потрібно дуже потрудитися. Через силу, але робити. Так тренується ще й сила волі. Зростає фізична витривалість і моральна стійкість. Ну, наприклад, я вже спокійно дивлюся на те, як мої дітлахи смакують шоколадним тортиком. Потім, якось дозволю і собі – коли влізу в джинси 28-го розміру… І смакую яблучками.

Чоловік, аби мене підтримати, вчора купив 20 кілограмів яблук

В «Evolution» тренується багато дівчат. Хтось, як і я, новачок, хтось вже займається півтора-два роки… У кожного своя мотивація. Більшість хочуть схуднути. До тренажерки багато сиділи на дієтах. Нині, виявляється, в дівчат-студенток шалено-популярна дієта… шоколадка на день. І все. І так тиждень. Тренажерна зала для більшості – чомусь останній спосіб з усіх можливих, щоб привести свої тіло до ладу. Шкода, дуже шкода, що не перший. Бо ці експерименти-дієти… Свого часу я теж сиділа на дієті. Тринадцять днів треба було їсти самі овочі-фрукти і каші. Жодних тваринних жирів. За ці тринадцять днів я схудла на чотири кіло. На наступний день на радощах, я, вся така струнка, але дурна, як теля, наїлася шашлика… Моїй підшлунковій це не сподобалося. Ото мене тоді обсипало! Прищі на обличчі не сходили з рік, довелося лікувати довго і нудно антибіотиками. Так що з того часу я проти усіляких дієт.

Партнер проекту спортивний комплекс «Evolution»