ye-logo.v1.2

«Іноді настає момент, коли опускаються руки, але треба бути наполегливим!»

Суспільство 2157
Громадська активістка має колосальний досвід роботи з людьми
Громадська активістка має колосальний досвід роботи з людьми. Фото: з архіву Оксани Глєбушкіної

У рамках проекту «Схід і Захід разом - простір діалогу» кореспондент ye.ua побувала у Херсоні і поспілкувалася з місцевими мешканцями, якими може пишатися уся Україна

«На мене великий вплив мали дідусь і бабуся. Вони мріяли, щоб я стала музикантом, у першому класі подарували мені піаніно, – розповідає Оксана Глєбушкіна. – В дитинстві я взагалі багато спілкувалася з дорослими, більше, ніж з однолітками, та мені було дуже цікаво».
Ще у шкільні роки у неї зародилася цікавість психологією, сферою людських стосунків. В той же час музика відійшла на другий план. Здобувши музичну освіту, Оксана вирішила, що музика завжди буде поруч, але не як професія, а як хобі. Забігаючи наперед, скажемо, що через 15 років після закінчення музучилища Оксана таки купила собі піаніно і тепер може грати у будь-який час...


Знайомтеся – Оксана Глєбушкіна, виконавчий директор молодіжної громадської організації «Нова генерація», корінна херсонка, яка любить своє місто і робить все можливе для його розвитку та активізації громади. У неї колосальний досвід роботи з людьми: як психолог, тренер, менеджер та керівник громадської організації, держслужбовець та навіть бізнесвумен у ресторанній галузі. З будь-якого навчання, роботи, співпраці з іншими людьми Оксана виносить неоціненний досвід, яким користується сама та ділиться з іншими. А ще, під час розмови з нею кореспонденту ye.ua це стало очевидним, Оксана має чудову здатність – надихати інших людей на дії.

Ланцюжок невипадкових подій
«Мати – вчителька, батько працював в правоохоронних органах, потім став підприємцем, – розповідає Оксана про свій бекграунд. – Я ще у школі зрозуміла, що маю працювати у сфері людських стосунків, адже легко знаходжу з іншими спільну мову. Вирішила, що це має бути психологія».
Вступивши до Херсонського державного університету на заочне відділення, Оксана вже на першому курсі почала шукати роботу.
«У житті трапляється ланцюжок випадкових подій, знайомств, а потім розумієш, що все не випадково. Ще коли працювала в магазині консультантом, познайомилася з дівчиною, яка покликала на телефон довіри, – каже Оксана. – Кілька місяців пропрацювала там, навіть вдалося врятувати людину, яка хотіла вистрибнути з вікна. Робота не з легких: повинна говорити з людиною не більше 45 хвилин і за цей час маєш позитивно вплинути на неї. Коли тобі 19-20 років, це дуже відповідально».
Далі була робота в Херсонському обласному центрі «Успішна жінка». Спершу як офіс-менеджер, потім як тренер, а ще пізніше – як менеджер та керівник проектів.
«В організації два великих напрямки роботи – протидія торгівлі людьми і протидія насильству. Пропрацювала там п'ять років і здобула величезний досвід. З одного боку, зрозуміла, як будується менеджмент організації, з іншого – занурилася у ці теми, навчилася бути наставницею, писати проекти та втілювати їх у життя», – розповідає Оксана Глєбушкіна.
З особливим трепетом про ті часи жінка згадує свою роботу в рамках асоціації гайдів (скаутська організація для дівчат) та втілення у життя проекту від ЄС «Соціопростір». В першому випадку Оксана працювала із дівчатами, навчаючи їх лідерству, ораторському мистецтву, правам людей тощо (з якою гордістю вона розповідає, що та робота не пройшла марно, і для деяких дівчат стала вирішальною у виборі професії – прим. авт.). В другому – працювала із сільським громадами, навчала їх впливати на владу, брати участь у прийняття рішень, розробляти положення про громадські слухання, стратегічний план розвитку тощо. Саме тоді, мабуть, почала активно проявлятися її здатність надихати інших.
Коли Оксана зрозуміла, що бути менеджером їй вже замало, надійшла пропозиція від іншої організації – «Нова генерація». Через два роки роботи у ній жінка стала виконавчим директором, і досі працює на цій посаді. Вміння надихати інших переросло в один з напрямків роботи: підтримка інституційного розвитку громадських організацій, особливо в селах. «Нова генерація» також працює у сфері прав людини, розвитку центру надання адміністративних послуг, займається гендерними питаннями, молодіжними ініціативами тощо. Колектив організації, яка є найстарішою у Херсоні (створена у 1993 році – прим. авт.) – це велика родина із власними традиціями.

Щоб не втрачати смаку життя
Цікава сторінка біографії (Оксана називає її авантюрою, яку навряд чи колись повторила б) – робота держслужбовцем, і навіть не на рідній Херсонщині, а у Сумській області. У команді міського голови Тростянця Сумської області Юрія Бови Оксана пропрацювала два роки, завідувала гуманітарним напрямком, допомагала активізувати молодь та перетворити Тростянець на самодостатнє європейське містечко, культурне і туристичне.
«Із Юрієм Боваю ми познайомилися у 2004 році, під час навчання у школі політичних студій. Тоді він був громадським активістом, та останні десять років – на посаді мера, має дуже високу підтримку серед мешканців міста, і цілком заслужено, – розповідає Оксана Глєбушкіна. – Я розуміла, що йду у команду до активної та ініціативної людини, з якою спілкуюся однією мовою, яку добре розумію, поділяю плани. А тому було цікаво і легко. Найскладніше було вжитися в офіційний образ Оксани Сергіївни».
Херсонка доклала руку до створення у Тростянці громадського телебачення, започаткування фестивалю історичної реконструкції «Стара фортеця», музичного фестивалю «Схід-Рок». З її допомогою у палаці Голіцина, у якому бував Петро Чайковський, з'явився розкішний білий рояль, проводяться вечори класичної музики та щорічний «Чайковський FEST».
«Повернулася, коли бабуся захворіла, адже обіцяла їй бути поряд у скрутні часи. Приємно, що ці ініціативи і починання і досі працюють, – каже Оксана. –Рада, що був такий досвід, але не хочу його повторювати. Якщо ти гарний держслужбовець, то собі не належиш, мусиш працювати без вихідних, мало часу приділяти родині».
Також Оксана пробувала свої сили у ресторанному бізнесі, але ця справа, на яку доводилося покладати усі сили і час, виснажила її. Від фізичного і морального вигоряння врятувало народження доньки Злати. На півтори роки занурилася у материнство, присвячувала дитині увесь час, а потім втомилася від... декретної відпустки, почала знову працювати, в тому числі, як тренер.
«Їздила з дитиною і мамою на триденні навчання. Мама дивилася за донькою, а я між читанням лекцій бігала годувати її, – згадує Оксана Глєбушкіна. – Я вважаю, що важко бути гарною мамою, якщо не задовольняєш інші свої потреби, в тому числі у професійній діяльності та самореалізації».
Відповідь на запитання «Як же усе встигати?» виявляється дуже простою: «Якщо не хочеш втрачати смак життя, треба менеджувати його, управляти часом, розподіляти таким чином, щоб вистачало і на роботу, і на родину, і на особисті справи. Іноді настає момент, коли опускаються руки, але треба бути наполегливим, виходити із зону комфорту і постійно вчитися».

Читайте також про херсоньских волонтерів, майданівців та військових.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую