Подорожуємо Хмельниччиною. Пам'ятки Сатанова: замок-завод і вежа за парканом

А ще — старовинна синагога, відреставрована за сучасними технологіями.

Влітку Сатанів — Мекка курортників. І не дивно, адже тут можна відпочити на славу: цілюща вода, санаторії, мальовничі Подільські Товтри.
Та я пропонує здійснити невеличку мандрівку у Сатанів просто зараз, коли містечко тихе, спокійне і трохи сонне. В несезон тут можна оглянути цікаві пам'ятки архітектури: від замку-заводу до старовинної синагоги, відреставрованої за найсучаснішими технологіями. До того ж сполучення селища з обласним центром, до якого 75 кілометрів, досить добре, сюди можна з'їздити на один день.
На в'їзді у Сатанів нас зустрічає в'їзна брама. Колись містечко було прикордонним, тоді місцевий замок був дуже потужним, а місто з усіх боків оточували мури.

Від синагоги до в'їзної брами ведуть сходи.

Тепер брама оточена не муром, а парканом, а біля неї прибудоване якесь приміщення, на подвір'ї пес на цепу. Однак на подвір'я і у саму браму можна зайти (це ж пам'ятка архітектури, врешті-решт!). Можна піднятися і на другий поверх та подивитися на частинку Сатонова.

Вид на в'їзну браму із двору підприємства, яке займається будівельними роботами.

Але значно краще навколишню місцевість видно із замкових руїн, які розташувалися високо на пагорбі, а внизу, як на долоні, поля, ліса і хатини...

Вікно у широкі простори.

До речі, Сатанівський замок справляє трохи дивне враження. Від класичних руїн, які розкидані по всій Україні, місцеві розвалини відрізняють химерні промислові споруди.

Руїни різних століть: фортечні мури і заводська труба.

З кінця ХІХ століття на території фортеці працював цукровий завод. Таке сусідство не йшло на користь старовинній споруді. Але і заводу через сотню років прийшов кінець. Тепер поряд іржавіють металеві конструкції та кришаться кам'яні.

Залишки заводу.

Замкові стіни вкриті плющем.

Ще одне місце, яке обов'язково треба відвідати, це синагога. Ще кілька років тому це були просто стіни, дах обвалився, а всередині росли дерева. Однак за кілька років єврейська громада відбудувала храм і перетворила його на «нову копійку».

Відреставрована синагога.

Мармурова підлога, різьблені дерев'яні шафи і лави, розкішний орнамент і світильники. Тут підлога з підігрівом і умивальники з сенсорами.
Завдяки високим світлим стінам, напівциркульному склепінню і білій підлозі приміщення центральної зали здається дуже просторим, значно просторішим, ніж насправді.

Центральна зала. У стіні - старовинний арон-кодеш.

Реставруючи храм, архітектори залишили старовинний арон-кодеш (найсвятіше місце у синагозі, де зберігається Тора) з автентичними фресками і слідом від кулі.
А у центрі, у підлозі нової біми (піднесення, на яке кладуть сувій Тори для читання), під склом лежать три великих каменя. Це фрагмент старої кам'яної підлоги.

Фрагмент старовинної підлоги.

Кажуть, що це каміння зцілює від недугів, і помолитися біля нього приходять не лише іудеї, а й представники інших релігій. Однак навіть якщо молитися вам не хочеться, сходити на екскурсію до синагоги варто.

У підземеллі синагоги.

Вона відкрита для відвідувачів щодня, з 11 до 13 години, окрім неділі.

Синагога, додаткові приміщення.

До речі, у селі Балин Дунаєвецького району є цікавий музей, експонати якого зібрані у місевих селян. Тут є фотографії і документів царських часів, ткацький станок, який ще функціонує, хустки, зв’язані у часи окупації з німецьких мішків, великих іменних тарілок.