ye-logo.v1.2

Самостійно навколо світу. Про тисячі кілометрів на велосипеді, бомж-режим і віру у власні сили

Туризм 4140
На в
На в'їзді у Чорногорію. Фото: з архіву Сергія Толстіхіна

Велопаломник та активіст Сергій Толстіхін розповів про переваги та недоліки мандрівок на велосипеді.

Сергій Толстіхін — відомий у Хмельницькому, та й за його межами, веломандрівник та громадський активіст. Він — заступник голови громадської організації “Критична маса”, яка займається розвитком велоруху, радник хмельницького мера з питань велоінфраструктури. А ще — затятий веломандрівник та паломник. На двоколісному він проїхав не одну тисячу кілометрів, відвідав чимало цікавих місць, зокрема паломницьких католицьких центрів.
Читачі сайту ye.ua знають Сергія завдяки його блогу, де він ділиться враженнями від своїх мандрівок, а також розповідає про проблеми велоруху і способи їх вирішення.
Ми вирішили зустрітися з Сергієм Толстіхіним, щоб дізнатися, які труднощі переживає веломандрівник та які переваги він має. І, звісно, послухати його цікаві подорожні історії та надихнутися досвідом!

- Сергію, коли ти сів на велосипед?
- В першому класі. Іноді катався без зупину, іноді закидав хобі. Однак настав момент, коли велосипед серйозно і надовго вкорінився в моє життя. Я сильно поправився, важив 110 кілограмів. Вирішив, що треба щось робити, і знову сів на велосипед. Спершу їздив на маленькі відстані, було дуже важко. Перша велика поїздка була в Сутківці (Яромлинецького району, де є унікальна церква оборонного типу — прим. авт.) і назад. Так я 50 кілометрів ледь проїхав, назад більше пішки йшов.
А тепер мій особистий рекорд — 250 км за день із важким спорядженням. Та якби мене не застала сильна злива, міг би і 350 км проїхати.
- Коли і куди відбулася твоя перша серйозна веломандрівка?
- У 2012 році, тоді разом з друзями об'їхав Кримський півострів по узбережжю. У наступному році приєднався до паломників, які їхали на велосипедах із Харкова до Бердичева, і заїхав з ними аж до... Риму.


У Ватикані.

- Це було велопаломництво?
- Так. Я — римо-католик, спершу і в піші ходив, це теж хороший досвід. А потім познайомився із священиком отцем Анатолієм Клахом, який, до речі, родом із Хмельницького. Він сказав: “Якщо можеш проїхати за день 100 км, то приєднуйся”. І я почав тренуватися. Спершу паломництво мало бути лише до Бердичева, але потім вирішили їхати аж у Рим. Тоді це мені здавалося такою авантюрою, за 25 днів подолали понад три тисячі кілометрів, отримали неймовірні враження. І я вирішив, що кожного року треба здійснювати хоча б одну глобальну подорож.


У мандрівках часто бувають приємні зустрічі. Із львівськими велосипедистами Наталкою Тарнавчук та Орестом Чугуєвцем (зліва).

- Ти повірив у власні сили?
- Так. В психологічному плані ця поїздка стала неоціненною. Змінився хід мого життя. Я схуднув, повірив у свої сили, знайшов цікаве захоплення, а також вирішив втілити хобі у щось практичне — стати велоактивістом. Моя мета — зробити місто зручним для велосипедистів.
- І що, тепер вдається втілювати у життя мрію: “щороку по глобальній мандрівці”?
- Так. У 2014 році було дві поїздки: взяв участь у проекті “Молитва за єдину Україну”, проїхавшись на велосипеді із Харкова до Львова (планували із Донецька, але не встигли — його захопили), а також — в експедиції до Польщі, під час якої шукали могилу діда одного із наших велоактивістів Юрія Мусевича. У 2015 році був 4D-тур: Україна, Литва, Польща і Білорусь.
- Зараз ти описуєш у блозі свою останню мандрівку — через 15 країн Балканського півострову...
- За 40 днів ми проїхали понад чотири тисячі кілометрів, об'їхавши по колу Балканський півострів і побувавши у 15 країнах. Наша група у складі шести чоловік доїхала до Меджугор'я, що у Боснії та Герцоговині. Це місце, де у 1981 році дітям явився образ Божої Матері. А потім чотири учасники експедиції повернулися додому, а я із Олександром Козловим продовжив мандрівку далі: через Албанію, Грецію, Туреччину, Болгарію. Ця поїздка також детально розписана у моєму блозі galopom2016.livejournal.com.


Річка Требішниця у Боснії і Герцоговині.

- Можеш згадати один яскравий момент?
- Багато всього було, складно відповісти. Наприклад, я впав у справжній транс, коли ми в Угорщині з'їжджали гірськими серпантинами. Майже не було машин, обабіч дороги ліс, прохолода, і постійні повороти. У Хорватії їхати вздовж морського узбережжя дуже сподобалося: море, гори, обриви і нескінченні серпантини.


Мандрівники іноді тішать себе купанням у морі.

- А найнебезпечніший момент?
- Коли ми ночували в якомусь закинутому приміщенні, де були сліди перебування бомжів. Я тоді спав в одній руці з ліхтариком, в іншій — з ножем. Це було біля грецького міста Салоніки, нас лякали біженцями. Але насправді все виявилося не так страшно. Взагалі якісь стрьомні моменти рідко трапляються.


Без коментарів.

Про труднощі і переваги

- Чи стикається веломандрівник з труднощами?
- Так. По-перше, потрібно бути витривалим фізично, адже щодня доводиться долати по 100-120 км, незалежно від погодних умов, ще й завантаженим наметом, спальником та іншим спорядженням. Та й психологічна підготовка має неабияке значення: щоб крутити педалі по 12-16 годин, знадобиться неабияка витримка. Як не дивно, але чим довше триває мандрівка, тим важче стає саме психологічно.


Під час останньої мандрівки. В'їхали у Хорватію без жодних проблем.

- А переваги є?
- А як же! Люди навколо захоплюються веломандрівниками, намагаються допомогти чи підбадьорити. По-друге, не потрібно стояти у чергах на кордонах, які утворює автомобільний транспорт. А ще велоподорожі допомагають повірити у свої сили та вчать терпляче і наполегливо досягати поставлених цілей. Ти вчишся зціпивши зуби йти до мети. У мене були випадки, коли я за один день тричі “вмирав” і “воскресав”, так складно було. Але нічого, чим далі, тим легше.


Придорожнє сербське кафе "Зірка" (сербське населення відоме симпатіями до Росії).

- Існує стереотип, що подорожувати дорого? Можеш розвінчати цей міф?
- Я називаю свої поїздки — “у бомж-режимі” (сміється — прим. авт.). Транспорт — безкоштовний, бензин не потрібен, їжу можна купувати у магазинах, а ночувати — у наметах, кемпінгах, хостелах та навіть костелах. У поїздці Білоруссю, Литвою і Польщею я взагалі витратив лише 25 євро, адже у всіх цих країнах маю друзів, а тому часто ночував безкоштовно.
Так само з візами, може здаватися, що для Європи їх треба зробити багато. Але це не так. Наприклад, щоб потрапити у всі 15 країн, мені вистачило польського шенгену. В країни ЄС можна потрапити з нею, а для тих країн, що не входять в Євросоюз, або не потрібна віза, або за наявності шенгену пускають без візи.


Ночувати доводиться у різних умовах.

- Що ти порадиш веломандрівникам-початківцям?
- Починайте з маленького. Хмельничанам дуже пощастило. У нас в межах одно-дводенної доступності багато цікавих місць: Сутківці, Маліївці, Кам'янець... А коли натренуєтесь, їдьте далі, можна за кордон, а можна і Україною. Це дуже розширює кругозір і допомагає повірити у власні сили.

 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую