ye-logo.v1.2

Величезні радянські неони кричать з брамки Rzeczpospolita Polska

Суспільство 5593

Навіяно перетином кордону Україна-Польща.

Легенький холодок в середині...він досі в мені є, і холод також. До біса некомфортне відчуття з дитинства. Закарбувалось, як гірчичники в бабусиній кімнаті, з квітчастими шпалерами на стінах, величезними шафами та радянською бібліотекою дідуся. І от, я вже граю з ним в шахи, звісно, виграю..він розповідає про це всім сусідам. Кімната з дідусем та шахами віддаляється кілометрами до Західного кордону.

Останнім часом, навіть Східний люблю більше, той що межує з "так званими" республіками, там чесніше. Колоритні польські актори фільмів з моєї пам'яті, захоплююча сімнадцятилітніх, відстань від дому...все це вщент зруйноване, згоріле якоюсь залежністю до людини, що зустрілась, власне в ті ж 17 і продовжилась до 21го.

Від заробітчан, в яких колись так жадно хапала кожне мови солов'їною, закриваюсь навушниками. Вкотре витягуємо валізи, розказуємо, куди і до кого та чого в нас нема. Нема там щастя, я не знайшла...

Нічні приїзди з важкезною валізою і знову він не зустріне. Наступний вже не мусить. Їду, як і колись…з перебінтованою ногою. Всі хвилюються, чи пройдуть кордон. Я знову хвилююсь, бо нема куди повертатись вдома.

Але цього разу має бути інакше, мають бути сили від безвиході, від туги та від бажання. Та суміш врешті має вибухнути, чекаю, підпалюю...сама.

Знову Гессе, знову пішло... Знову подвійні черги до одного віконечка, знову бабці з сигаретами в колготках, як я колись це любила і як зараз мені на це байдуже.

Вивертайте, курва, валізи...себе вивертайте, та ми й раді… 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую