Подорожуємо Україною. ТОП-10 туристичних місць 2016 року

Завершення року — це підбиття підсумків та планування нових проектів, в тому числі і подорожей. Пропоную згадати, куди ми разом з вами, дорогі читачі, віртуально подорожували протягом цього року (а хтось і реально відправлявся у слід за нами). Згадаємо найяскравіші куточки України, міста і містечка, палаци і монастирі, гірські хребти і заповідні території.
Яким чином формувався рейтинг? Усе дуже просто — за найбільшою кількістю переглядів статей рубки “Подорожуємо Україною” (статті про музеї я не враховувала). Цікаво, що у рейтинг потрапили різні об'єкти: як творіння рук людських (міста, монастирі), так і природні дива (Свидовецький хребет та Долина нарцисів). Зауважу, що цей рейтинг не претендує на абсолютну авторитетність (та й в Україні є величезна кількість туристичних об'єктів, і об'єктивно визначити, які з них цікавіші, — не реально). Це лише найпопулярніші місця за результатами публікацій на сайті ye.ua у 2016 році.
Попереду ще багато цікавого, чим я хочу поділитися з вами. А тому стежте за нашою рубрикою і побільше подорожуйте! Як сказала мандрівниця та письменниця Фрія Штарк, “Прокинутися в незнайоме місті одного ранку — найприємніше відчуття на світі!”

1 місце. Межиріч – монастир-фортеця на Рівненщині.

Монастир оточений оборонинми мурами.

Це дивовижно мальовниче, але не дуже туристичне місце. Межиріч — велике село на Рівненщині біля Острога. Тут розташовується один з найгарніших та найстаріших монастирів України. Комплекс є визначною пам'яткою архітектури, а у його стінах зберігається рідкісна старовинна ікона – Богородиця Одигітрія.
Зовні монастир, оточений товстими стінами і баштами з бійницями, більше нагадує фортецю. Однак за мурами ховається старовинна Троїцька церква, збудована в першій половині ХVІ століття, та будівлі францисканського монастиря, зведені на століття пізніше.

2 місце. ТОП-5 старовинних храмів Львова.

Успенська церква з вежою Корнякта.

Львів – це дивовижне місто. Сюди можна приїздити десятки разів і не бути впевненим, що побачив у ньому усе, достойне уваги мандрівника. Важливу роль у створенні неповторної атмосфери міста Лева грають старовинні храми, яких тут багато. Готичні та барокові, помпезні та мініатюрні, з високими вежами та приземкуватими каплицями — усі вони різні та цікаві.
Серед усього розмаїття храмів для екскурсії ми обрали п'ять: храм Ольги і Єлизавети, храм Святого Юра, Домініканський костел, церкву Успіня Пресвятої Богородиці з вежею Корнякта та Бернардинський монастир.

3 місце. Хуст — там, де жили предки Дракули.

На замковій горі.

Хуст розташований у долині, де річка Ріка впадає у Тису. Вдалині видніються гори, а посередині міста – пагорб із замком. І хоча споруда збереглася лише частково (деякі стіни, мури, залишки башт), не варто шкодувати часу і сил, щоб видертися на пагорб. Тут можна поблукати серед мальовничих руїн, а також помилуватися панорамою міста, яке з замкової гори видно, як на долоні.
Хустський замок пов'язують із ім'ям легендарного графа Влада Дракули, якому приписують жорстокі катування і страти. Історики сумніваються, чи був Дракула таким кровожерливим, а от його предкам дійсно належав Хуст...

4 місце. Скалат — містечко біля трьох скель.

Найпомітніші залишки Скалатської фортеці - масивні вежі.

Скалат — місто у Підволочиському районі Тернопільської області. В першу чергу воно цікавить мандрівників замком. Масивні вежі з червоними черепичними дахами видніються здалеку, а сама твердиня розташувалася у центрі населеного пункту. Власне, чотири п'ятикутні вежі та товсті стіни, які з'єднують їх у неправильний чотирикутник, — це все, що залишилося від замку. Колись тут був розкішний палац, різноманітні господарські приміщення та в'їзна брама. Та й зараз масивна споруда, нещодавно відреставрована, виглядає досить ефектно.

5 місце. Палац Шенборнів — рік, закарбований у камені.

Палац має 365 вікон, 52 димарі та 12 входів.

У серці Закарпаття, неподалік від Мукачевого, розкинувся один із найвишуканіших українських палаців. Це мисливський замок графів Шенборнів, який у 1940-х роках став санаторієм «Карпати».
І графи, і державні діячі, які влаштували тут санаторій, мали гарний смак. Місцевість навколо палацу просто розкішна – гірські схили, ліси, потічки, свіже повітря і красиві пейзажі. Палац органічно вписався у навколишнє середовище, а сад-дендрарій з рідкісними рослинами та озером посередині доповнив ідилічну картину.
Творці палацу тяжіли не лише до прекрасного, а й до оригінального. Палац – це час у камені. Він має 365 вікон, 52 димарі та 12 входів, тобто як днів, тижнів та місяців у році.

6 місце. Долина нарцисів — квіткова феєрія.

Нарциси цвітуть на початку травня.

У рейтингу три місця посіли куточки Закарпаття. Серед них — унікальний заповідний масив Долина нарцисів, що входить до складу Карпатського біосферного заповідника та розташовується за кілька кілометрів від міста Хуст, в урочищі Кіреші. Це одна з найбільших рівнинних популяцій рідкісного виду нарцису – вузьколистого.
У пік цвітіння долина вкривається білим килимом квітів, поглянути на який приїздять туристи з усієї України. Зазвичай це трапляється в другій-третій декаді травня. Однак останні кілька років цей період зміщується на початок травня.

7 місце. Суми — місто радості.

Преображенський собор - окраса центральної частини міста.

Слобожанщина, як і її столиця Суми, стала для мене справжнім відкриттям цього року. Виявляється, на Сумщині є чимало цікавих куточків, серед яких Тростянець із унікальною пам'яткою Круглим двором та Миропілля із церквою незвичної будови.
Та самі Суми перевершили усі мої очікування. Ретельно дослідивши місто протягом трьох днів, я з упевненістю можу сказати: «Суми — місто радості!» (рядок із гімну Сум). А ще — місто із неймовірно гарними старовинними церквами, цікавими сучасними скульптурами та стріт-артом, багатою природою (у місті протікають дві річки — Псел і Сумка, і є кілька великих озер) і хорошими людьми.
Суми — нічим не гірші за Львів чи Полтаву (вони просто інші), але мають одну велику перевагу. Тут дуже мало туристів, а тому тим небагатьом, які сюди доберуться, оглядати місто вдвічі приємніше... І ще один бонус — ціни тут не київські чи львівські, а цілком хмельницькі.

8 місце. Коли б'ють у дзвони Почаївської Лаври.

Троїцький собор Почаївської Лаври.

Свято-Успенский монастир на Тернопільщині — один із найбільших українських центрів православ'я. На великі релігійні свята сюди з'їжджаються тисячі паломників. Та й тим, хто церкви сприймає в першу чергу як архітектуру, а не як сакральні місця, також тут буде цікаво. Монастир досить старовинний, розташований на пагорбі, з якого відкриваються мальовничі краєвиди на околиці.
У літописних джерелах йдеться, що монахи у цій місцевості почали селитися дуже давно – ще в середині ХІІІ століття. А у XVI столітті тут постав кам'яний монастирський комплекс з елементами оборонних споруд.
Головна окраса монастиря – Успенський собор, збудований наприкінці ХVІІІ століття за проектом Готфрида Гофмана. Храм відомий чудовою акустикою та старовинними настінними розписами й іконами. Ще одна архітектурна домінанта – височенна дзвіниця із дзвоном-велетнем, який важить понад десять тонн. Коли у нього б'ють, люди підіймаються на дзвіницю, щоб зцілитися від недугів. Загалом у Лаврі є 13 дзвонів, і їх дзвін чути далеко за межами монастиря.

9 місце. Свидовецькі озера — сині очі Українських Карпат.

Озера мають кастрове походження.

Свидовецький хребет — другий за висотою після Чорногорського в Українських Карпатах. Він не опускається нижче 1500 метрів на всій протяжності, а з найвищої вершини, Близниці, що сягає 1881 метра над рівнем моря, відкриваються просто фантастичні краєвиди.
Однак родзинкою Свидовця є не мальовничі вершини, яких вистачає і в інших частинах Карпат, а високогірні озера: кришталево чисті, з крижаною водою та гладенькою поверхнею, у якій, мов у дзеркалі, відбиваються хмари і коні, що пасуться поряд. Озера утворилися у карах – місцях, в яких колись був льодовик. Навіть влітку над ними лежить сніг, який тане лише в найспекотнішу погоду.

10 місце. Рукомиш — сакральні скелі і скульптура Пінзеля.

Залишки скельного монастиря у Рукомиші.

Неподалік від міста Бучач на Тернопольщині є неймовірно гарне село Рукомиш. Його головна принада – пам'ятка природи Рукомиські скелі. Понад сім століть тому тут оселилися монахи і заснували скельний монастир. Печерна церква, у якій віками молилися відлюдники, збереглася до наших днів.
Пізніше, у 1768 році, поряд збудували кам'яну церкву оборонного типу, стіни якої сягають півтора метра завтовшки. У церкві, яка “дожила” до наших днів, зберігається унікальна скульптура – фігура святого Онуфрія (ім'я цього святого носить і церква) роботи видатного галицького майстра Івана Пінзеля.