«Я дитина природи, люблю пейзажі, особиво подільські»

Першу свою картину Станіслав Гуменюк написав у 1952 році. Відтоді, тільки-но видавалася вільна хвилина, брав до рук олівця чи пензля й творив. Ескізи створював у сибірській вугільній шахті, описував свою працю водолаза та суворі північні пейзажі. Але найбільше любить працювати на природі, у рідному Поділлі. За майже шістдесятирічний період творчості написав більше тисячі картин. За свою творчість та активну життєву позицію (Станіслав Тадеушович — депутат Городоцької міської ради чотирьох скликань) удостоївся звання «Почесного громадянина Городка», а лік грамотам та дипломам втратив вже давно. Звання «Заслужений працівник культури та мистецтв Польщі» отримав за... відображення у своїх картинах Подільського краю. Картини Станіслава Гуменюка виставлялися, крім України, у багатьох польських містах, у Болгарії, Росії, вони прикрашають різні приватні колекції України, Польщі, Італії. Є вони у Ватикані та у колишнього Президента Польщі Олександра Кваснєвського. Минулого тижня в Городоцькому районному музеї відкри- лася персональна виставка ро­біт Станіслава Гуменюка. На суд глядачів виставлені сімдесят робіт художника. В основному, це – подільські пейзажі. На окремому стелажі — фотографії картин, які художник подарував чи продав.

Страченим у Биківні присвячується...
У лісі під цим селом захоронені польські офіцери, страчені у 1939-41 роках. Їхній пам’яті присвятив пан Станіслав своє полотно. «Це символіка з філософією, – пояснює художник. – Я був у Биківні на службі Божій. Там – кілька гектарів хвойного лісу, і серед цього лісу – хрест. На граніті вибито, що тут захоронено від 150 до 250 тисяч закатованих. У тому числі – і польські офіцери. Я кілька місяців думав, якою буде моя картина. Нарешті у голові, а потім – на полотні визріло. Я написав портрет офіцера, біля нього – свічку, вогник – червоний з білим (це символіка Польщі), від нього в’ється димок. І квіти».
Кілька років тому в Харкові проходила виставка картин, приурочена цій події. Станіслав Гуменюк представив там і свою роботу. Тоді якраз у місті відбувалася зустріч тодішнього українського Президента Леоніда Кучми з його польським колегою Олександром Кваснєвським. «Моя картина ду­же сподобалася глядачам, – згадує пан Станіслав. – Польському президенту теж. Він запросив мене до себе на коктейль. І я подарував йому картину, яку назвав «Реквієм. Биківня». На виставці у Городку представлений ескіз цієї картини.
Цікавими є й ікони художника. Спершу він розписував церкви. Згодом познайомився з католицьким священиком Владиславом Ванагсом. Оскільки й сам католик, взявся розписувати католицькі храми. Для 29 костелів написав ікони. А на сімдесятиріччя отця Владислава Ванагса написав портрет священика. Після смерті священика цей портрет замовили аж з Ватикану. І зараз він міститься у галереї сучасних відомих релігійних діячів католицької церкви у Ватикані. За подарунок Папа Римський передав талановитому городоччанину презент. Чорнильну ручку з кількома перами з простого та дорогоцінних металів художник вважає майже талісманом.