Різдвяний театр

Різдво, особливо католицьке, не уявляється без вертепів. У багатьох храмах влаштовують їх з року в рік. І навіть православні потроху почали переймати традицію католиків.
«Заснував цю традицію святий Франциск в 1223 році, – розповідає настоятель римо-католицького храму святого Станіслава, єпископа і мученика, Віктор Лутковський. - Він спеціально побудував капличку, в якій  встановив вертеп, покликаний нагадати нам, що ми переживаємо таємницю народження Ісуса Христа. Вертепи сьогодні встановлюють  у храмах та каплицях — на знак народження  Ісуса Христа. Найбільшого розвитку ця традиція  набула у четвертому столітті. Першими почали робити вертепи італійці, за ними — інші західні країни.  І не лише в храмах — на майданах, головних вулицях. З XVI століття встановлення вертепів стає традицією, якої дотримувалися більшість католицьких храмів. У Віфлиємському вертепі, насамперед, робили фігури Святої Родини: Марії, Йосипа, Ісуса.   З часом почали ставити й інші фігури — які продовжують ту євангелічну історію: мудреців, пастухів, людей, які приходили поклонитися Ісусу Христу. Кожна країна має свої традиції. Наприклад, чехи будували так звані механічні вертепи, у яких фігури рухалися. За польською традицією будують великий  вертеп, де, крім фігур, використовують живих тварин — вівців, корів, які нагадували, у якому місці народився Син Божий. В українського вертепу ті ж корені, більшою мірою — польські. Українці приносять до вертепу дари — солодощі, фрукти. Це пожертва, вдячність Богові. Зазвичай, створенням вертепу  займаються сестри-монахині. У нашому храмі цим опікується сестра Анна, монахиня спільноти Непорочної Обручниці Святого Духа. Починається робота після другої неділі Адвенту (передріздвяного посту). Велике значення мають фігури Святої Родини.  У радянські часи їх привозили з Прибалтики, де ці фігури робили підпільно. Фігури, які маємо у храмі,  нам декілька років тому подарували католики з Голландії. Голландці багато допомагали нашій парафії. Зокрема — створювати Будинок милосердя. У майбутньому, після ремонту храму, ми плануємо купити нові фігури — великі, у людський зріст. У створенні вертепу використовуємо сіно, ялинки, освітлення. Часом робимо маленькі водоспади. Цього року сестра готує невеликий сюрприз з освітленням.  У нашому храмі теж існує традиція приносити до вертепу фрукти чи солодощі. Якщо тих дарунків багато, ми їх передаємо у дитячий будинок-інтернат на Ярмолинеччині. Парафіяни знають про цей звичай і приносять для дітей-сиріт солодощі та іграшки. Вігілійна Свята служба, яка служиться вночі, починається з того, що процесія священиків, міністрантів та прихожан підходить до вертепу, туди урочисто  вкладається Дитя-Ісус, і вертеп освячується. Традиційно, вертепи та ялинки зберігаються у храмі до 2 лютого (з 25 грудня до 2 лютого — це літургійний різдвяний час)».
Створення вертепу – не обо­в’язкова умова свята. Однак,  його встановлюють майже в кожному храмі. Цікаві вертепи будуть у хмельницьких, городоцьких храмах, у Полонному, Летичеві, Красилові, Кам’янці-Подільському, Писарівці Волочиського району.
Із зібранням традицій вертепів можна ознайомитися у церкві Пресвятої Трійці і Святої Покрови, що у Зарваниці Тернопільської області. Тут можна побачити різні вертепи – маленький та великий, механічний і навіть живий. Щоправда, церква ця – греко-католицька, тому Різдво тут святкують разом з православними – 7 січня.