Коляда повертається!

Різдво – найурочистіше свято зими. Зазвичай, народження Христа збирає всю родину. Це час подарунків, щасливих усмішок та задушевних розмов. А дунаївчани вирішили піти ще далі. Все село Миньківці святкує як одна велика родина. Минулого року таке миньковецьке різдвяне святкування було своєрідним експериментом.
«У нас все почалося із літнього фольклорного свята Церери. Усім сподобалося... І вже односельці чекають свята! – розповідає сільський голова Наталя Олійник. – Особливо старшим людям такі народні дійства дуже подобаються. Вони приходять по-святковому вбрані, у найкращих квітчастих хустках, які наповсякдень одягати шкодують. Спільна підготовка до свята згуртовує громаду».
Величезний внесок у організацію святкувань роблять учні та вчителі сільської школи. Адже головними артистами, учасниками та активістами, ідейниками виступає молодь. Як розповіла Наталя Василівна, ініціатором відтворення народних традицій стала шанована у Миньківцях родина Нівенгловських та створений ними благодійний фонд «Відродження».
Минулого року просто в клубі «збудували» українську хату з піччю, з маленькими віконечками, з рушниками, ялиночкою у куточку... Завітали на свято й священнослужителі. На Святий вечір зібралося мало не все село.
«Були у нас такі собі вечорниці. Хлопці, дівчата, господиня. Усі збираються, наче в одну хату, а у нас це було на сцені в клубі, – розповідає Тетяна Афанасій, директор Миньковецького сільського будинку культури. – Практично всім селом готували кутю, вареники, солодощі, приносили яблука. І, звісно ж, співали різдвяні пісні. Цьогоріч плануємо проводити таке свято 8 січня».
Найкращими співцями називають прихожан костелу та місцевий церковний хор.
«Колядки співати вчила мене моя мама, бабуся, тітка, – розповідає Галина Сібагатова, співачка хору. – Ще маленькою ходила колядувати, щедрувати. Нині співають «Нова радість стала», а раніше було «Нова рада стала». Колись колядування було традицією, справжньою забавою. Нині цього майже ніде не дотримуються».
Подруга Галини Іванівни — Ніна Володіна показала церковну книжку з піснями, у якій є цілий розділ колядок, щедрівок та інших святкових пісень.
Отож після Коляди у Миньківцях щедрувати вирушаємо у сусіднє село Велика Побійна. Там святкують Маланки.
Минулого року у сільському парку, який залишився ще від панської садиби, влаштували справжнє українське гуляння. Діти та молодь каталися на санях, музики вигравали веселі мелодії, у імпровізованих хатинках-палатках усіх гостей пригощали усілякою сільською смакотою — пиріжками, варениками, домашнім хлібом та ковбасою, салом та солоними огірочками, узваром та гарячим чаєм, а ще були напої й для «міцних козаків». Усіх гостей господарі засіяли житом-пшеницею. Завітали на свято й Коза, Чортеня, Козак, «Служивий офіцер» та «Красна дівка» під українські народні пісні.
«Того року  це було районне свято, – пригадує сільський голова Любов Лукова. – Й цьогоріч запрошуватимемо гостей. Але Маланки точно стане традиційним сільським святом. Якщо погода дозволить, то розкладемо палатки у парку, якщо ж ні, то біля нашого будинку культури. Готуємося! Всі ролі вже розподілені. Наші керівники клубу, бібліотеки та, звісно, вся школа будуть найактивнішими учасниками святкування. Сподіваюся, що тогорічне свято було тренувальним, а цього року воно буде ще кращим, веселішим».
Отож їдьте 13 січня у Велику Побійну. Кому пощастить, господарі покатають на великих дерев’яних санях, із дзвіночками у гриві запряженого коня. Принаймні, минулого разу нас покатали! Щасливих свят!