ye-logo.v1.2

Цей день в історії Хмельниччини: 26 липня

Історія 3094
26 липня 2001 року до Списку історичних населених місць України увійшов Сатанів
26 липня 2001 року до Списку історичних населених місць України увійшов Сатанів. Фото: з архіву

Що про цей день розповідають історичні джерела.

26 липня 1791 року освятили новий храм Святого Войцеха у селі Фельштин (нині Гвардійське) Хмельницького району. Самому костелу Святого Войцеха вже понад 400 років. Його побудував Микола Гербурт (рід Гербуртів якраз і заснував Фельштин) у 1594 році. Однак, той перший костел не зберігся. У 1615 році містечко та храм знищили татари. Будівництво теперішнього кам'яного костелу розпочала пані Мар'яна Граб'янчина з роду Калиновських у 1753 році. У рік заснування костелу Мар'яна Граб'янчина за власні кошти заснувала також парафіяльну школу і лікарню. На початку ХХ століття до парафії належало тридцять сіл, у яких було майже дев'ять тисяч католиків. У 1933 році радянська влада закрила костел. Спочатку у ньому розміщувалася машинно-тракторна станція, потім приміщення пристосували для кінотеатру та клубу. Під час німецької окупації частину храму використовували як зерносховище.

Повернення костелу домоглися лише у 1990 році. Храм був у жахливому стані, та силами парафіян його реконструювали. 25 червня 1994 року єпископ Кам'янець-Подільської дієцезії Ян Ольшанський наново освятив храм. У цьому ж році відзначили 400-річчя фельштинської парафії.

26 липня 1791 року освятили храм Святого Войцеха у селі Фельштин. Фото: з архіву

26 липня 1918 року для придушення повстання в район Авратина прибуло із Волочиська і Проскурова два ешелони австрійських військ з артилерією. Цьому передувало те, що 15 липня розпочався всеукраїнський залізничний страйк. Застрайкували тоді ж і волочиські залізничники. Велика залізнична магістраль була на довгий час паралізована. Страйкарі захопили у свої руки станційний телеграф і намагалися встановити зв‘язок з іншими страйкарями.

Незважаючи на репресії німецьких властей, волочиські залізничники стійко і організовано продовжували страйкувати. Страйк прийняв затяжний характер. Німці змушені були викликати машиністів паровозів з Німеччини і Польщі.

Страйкуючих волочиських залізничників підтримали селяни сіл Авратина, Гальчинець, Єлизаветполя, Новоіванівки і Ожиговець, які 23 липня із зброєю в руках виступили проти німецько-гетьманської влади і поміщиків. Повсталі селяни вбили начальника Старокостянтинівської повітової гетьманської варти, перебили його загін і весь склад авратинської і базалійської варти, які їздили по селах, били селян і вимагали від них великі суми грошей за розгром поміщицьких маєтків. Тоді без всякого суду були розстріляні багато мирних жителів. Проти звірячих дій нових інтервентів піднялисяна повстання селяни всієї Волочиської волості, з якими білополяки жорстоко розправились.

26 липня 1919 року війська 2-го корпусу галичан, взаємодіючи з армією УНР, розпочали наступ на Проскурів. На Кам’янеччині залишилася лише бригада Січових Стрільців, як армійський резерв. В ході об’єднаного наступу армії УНР та Галицької армії ЗОУНР Проскуровом знову заволодіти українські війська. До кінця листопада Проскурів перебував під владою УНР. Столичні функції на той час виконував Кам’янець-Подільський, а Проскурів був важливим опорним пунктом молодої держави. Успішне проведення Проскурівської операції вплинуло на зростання уваги до УНР з боку країн Антанти, представники якої на нарадах з вищим українським політичним і воєнним керівництвом в Кам’янці-Подільському обговорювали можливість організації спільного походу проти більшовиків. Учасником переговорів були і представники УГА. Однак, через не можливість узгодити спільні дії, в силу серйозних розбіжностей між цими можливими союзниками українців в політичній площині, план не був прийнятий.

26 липня 2001 року постановою Кабінету Міністрів України місто Дунаївці внесено до списку історичних населених місць України. Перша згадка про Дунаївці відноситься до 1403 року в реєстрі димів, як про село, що складалось з трьох частин і мало 72 дими. Спершу Дунаївці належало Великому князівству Литовському, а згодом Речі Посполитій. В 1577 році Дунаївці перейшли у власність Ельжбети Лянцкоронської з роду магнатів Гербуртів - дружини галицького каштеляна Станіслава Лянцкоронського. За проханням Ельжбети Лянцкоронської у 1592 році король Сигізмунд III Ваза надав Дунаївцям статус міста, магдебурзьке право і назвав його Дунайгородом.

Нині в Дунаївцях намагаючись популяризувати пам’ятки, які збереглися, встановили спеціальні щити з нанесеними на них об’єктами та QR-кодами, які може зчитати кожен, хто хоче дізнатися про них більше. Тут відображені п’ять найпопулярніших об’єктів міста, які внесені в маршрут «Маленьке місто з великою душею» і яким уже присвоєні QR-коди. Це лютеранська кірха, мурований костел, палац Красінських, монастир капуцинів та палац Завойка.

У Дунаївцях встановили спеціальні щити з нанесеними на них об’єктами та QR-кодами. Фото: з архіву

Також 26 липня 2001 року до Списку історичних населених місць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, увійшов і Сатанів. У цьому списку для Сатанова датою заснування або першої писемної згадки вказано не конкретний 1404 рік, а розпливчастий «початок XV століття», коли польський король Владислав ІІ (Ягайло) подарував його разом з навколишніми селами шляхтичу Петру Шафранцю.

В 1443 році Сатанів набув статус містечка, а за рік - в 1444-му - отримав Магдебурське право. Свого часу сатанівські укріплення мало чим поступалися кам'янецьким. Але 1831 городяни активно підтримали Польське повстання. Після облоги та кривавого штурму царські війська захопили місто, а щоб мешканцям «впрєдь нє павадно било бунтовать» вали, що оперізували Сатанів, зрили. Мури та оборонні вежі розібрали.

Нині в Сатанові можна побачити залишки фортечних мурів, відбудовану старовинну синагогу, головну браму XV століття…

Нині в Сатанові можна побачити залишки фортечних мурів. Фото: з архіву

У 2004 році 26 липня Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету номіналом дві гривні, присвячену сторіччю від дня народження поета Миколи Бажана. Відомий редактор, театрознавець, кінокритик, кіносценарист, перекладач та державний і громадський діяча Микола Бажан народився 9 жовтня (26 вересня за старим стилем) 1904 року в Кам’янці-Подільському. Монету виготовлено з нейзильберу. На реверсі є портрет поета та два написи: «Микола Бажан» і «1904—1983».

Монета з серії «Видатні діячі України» номіналом 2 гривні. Фото: kampod.at.ua

26 липня 2014 року в зоні АТО загинув кам'янчани Павло Стрельчук. Доброволець з Кам'янця-Подільського, активіст 15 сотні Самооборони Майдану загинув під час виконання службового обов’язку потрапивши у засідку та отримав поранення несумісні з життям.

26 липня 2017 року на одному із будівельних майданчиків Хмельницького знайшли танк. Однак наступного дня виявилося, що це була лише гармата, а точніше – рештки 120-міліметрової гаубиці. Того ж дня знахідку передали на зберігання одному з комунальних підприємств.


Гармату передали у музей історії міста Хмельницького. Фото: з архіву

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую