У селі Гута на Славутчині відновили вітряк,

Колись давно у сусідньому селі було багато вітряків, як кажуть гутівці. А ось саме цей «переїхав» у Гуту завдяки німцю Руделю Менделю у 1937 році. Ця дата зафіксована на одній із балок млина. Та ще й місцеві старожили переповідають про заїжджого мельника. Іноземець купив млин і привіз його у село. Разом із сім’єю жив у ньому, поки не збудував хату. Нині від тієї оселі залишився лише невеличкий курган на полі.
Старий мешканець села, який назвався Михайликом, розповідає, що цей вітряк пам’ятає з дитинства. Багато борошна перемололи величезні камені, чимало вітру впіймали дерев’яні скрипучі крила...
«Після відновлення ми випробовували млин. Без досвіду навіть трохи лячно! Так швидко розкручується, з такою силою, що ледве спинили!» – ділиться враженнями один із активних «реконструкторів», голова громадської організації «Товариства жителів Гути» Андрій Савицький.
Й справді, від поривчастого вітру закріплені крила вітряка наче намагаються вирватися – порипуючи, здригаються, намагаються «вхопити хвилю» з широкого поля. Вже відомий нам старий гутівець показував кам’яні жорна, які одного разу вилетіли аж на поле. Шквальний вітер настільки розкрутив крила вітряка, що навіть існуюча система гальмування не допомогла! Величезний камінь зруйнував дах і третій поверх млина.
«Аж дим йшов з-під каміння!» – згадує дідусь.
Старі дошки не витримали натиску, і у 1998 році вітряк практично зруйнував ураган. Всією громадою гутівці лагодили млин. Ще кілька років він пропрацював. Але стара конструкція потребувала значно серйознішого ремонту, ба, навіть справжнього відновлення. Адже у  часи негоди триповерхова будівля впала на бік. Нині ж відновленням вітряка займаються активісти села, на чолі з паном Савицьким.
«Ми написали міні-грант в «Асоціацію відновлення Грицева», де діє потужна громадська організація «Стара Волинь», – розповідає Андрій. – Перший грант, який ми виграли, – 880 гривень. Але значно більше було користі від навчання у Грицеві щодо залучення коштів у подібні проекти. Отож непрямих внесків виявилося близько 15 тисяч гривень – це робота, деревина. В загальному фінансування проекту налічувало тисяч сімнадцять. Замінили брус, два крила, дишель, яким повертають млин на 360 градусів, щоб спіймати вітер».
Поступово з 2006 року, крок за кроком, відновлювали вітряк. Перекрили дах, зробили підлогу, замінили старі дошки стін... Значний внесок у відновлення млина старого мельника Володимира Павлюка, нині його вже немає серед живих.
Село Гута бере участь у проекті «Створення корпусу волонтерів для сільських громад». І вже цього року пан Савицький та його однодумці написали ще один грант та отримали фінансову підтримку – 8 тисяч гривень. Стільки ж коштів волонтерам вдалося залучити силами громади. Завдяки цим зусиллям вдалося нарешті закупити усі необхідні деталі й повністю відновити вітряк. І відтепер млин став таким, яким був з самого початку. Нині селяни зможуть молоти не лише дерть, але й борошно для випікання хліба. Гутівці шукають мельника, хоча й планують самі вчитися керувати вітряком.
А ще селяни започаткували цьогоріч традицію відзначати наприкінці літа «Свято млина». Всією громадою влаштовують веселі розваги поруч із
вітряком посеред поля за селом. Нагороджують найактив
ніших, готують шашлики, запрошують музик. Наступного року приїжджайте у гості!