ye-logo.v1.2

«Висоцький. Дякую, що живий »

Культура 4976

Фільм під такою назвою знятий режисером Петром Бусловим за сценарієм сина Висоцького - Микити, вийшов на екрани України з 1 грудня.

Спочатку прем'єра була призначена на 24 липня 2011 року, на день річниці з дня смерті актора, згодом її перенесли на осінь, а нещодавно була названа остаточна дата - 1 грудня 2011 року.Отже, від сьогодні його можна подивитися в кінотеатрі імені Шевченка та «Планета».
Фільм розповідає про п'ять днів липня 1979 року, коли Висоцький, знаходячись на гастролях в Узбекистані, у результаті серцевого нападу пережив клінічну смерть. Він дивом вибрався з того світу, однак через рік, того ж 25 липня, він помре…
Спочатку фільм називався «Чорна людина», і знімати його мав Ігор Волошин. Фільм розповідав про проблеми наркоманії, як, до речі, й попередній фільм режисера. Саме через це Волошин був звільнений, а роботу передали 34-річному Петру Буслову, автору всіх "Бумерів".
У картині знімалися зірки російського кіно: Сергій Безруков, Оксана Акіньшина, Іван Ургант, Андрій Смоляков, Максим Леонідов, Андрій Панін, Дмитро Астрахан, Володимир Ільїн, Володимир Меньшов, Сергій Шакуров, Алла Покровська.
Якою вийде картина, бюджет якої перевищив 12 мільйонів доларів, говорити поки що зарано, адже досі залишається загадкою, хто грає відомого барда. Спочатку говорили, що це буде Володимир Вдовиченков, схожий на Висоцького зовні і голосом, потім називали Сергія Безрукова і сина Висоцького Микиту.
Цікавий факт: на актора, який грав Висоцького, грим накладали протягом шести годин. Петро Горошин, який працював над пластичним гримом, який досі у нас не застосовувався, розповів, що подібна технологія використовується передовими художниками Голівуду. Хоча є і власні ноу-хау. «Ми працювали тільки з фотографіями, всього близько п'ятисот, - каже Горошин. - Нам потрібно було дотриматися всіх нюансів міміки, тому під збільшувальним склом найтоншими скульптурними інструментами закласти пори, зморшки... Ну і, звичайно, не обійшлося без комп’ютерної графіки. Словом,
те, що ми робили, до нас не робив ніхто і ніколи».
Крім головного героя гримерам потрібно було працювати над образами статистів, а це - 500 чоловік щоденно. Зйомки тривали по 16 годин, проте ніхто не залишав майданчик. А коли з’являвся Висоцький, йому аплодували після кожного дубля, як живому.
Щодо якості «картинки», то оператор Ігор Грінякін розповів, що під час зйомок довелося користуватися старими радянськими об'єктивами. «Увесь світ знімає на анаморфот - систему лінз, яка дозволяє отримувати якісне зображення. Колись, при СРСР у нас вона теж була, але вже десять років ми змушені обходитися без неї. Тому пильний глядач може помітити, наскільки відрізняється те, що ми бачимо в імпортних фільмах, і в наших. Так от, ми вирішили зняти фільм з яскравою, насиченою картинкою, для чого й були використані старі вітчизняні об’єктиви. Кілька принесли з дому, а дві нам надала компанія «Еліт», якою користується Януш Камінські, оператор Спілберга».
Скажемо кілька слів про автомобіль Висоцького - Mercedes-Benz, над який довелося попрацювати не один тиждень. Але без нього неможливо було обійтися, адже в період, коли відбувається дія фільму, в Москві було всього три автомобілі цієї марки: у Висоцького, Брежнєва і Анатолія Карпова.
… Що стосується самих зйомок, то знімальну групу часто запитували, як вони пережили зйомки в Узбекистані. «То були квіточки, - каже Петро Буслов. - Найважчими виявилися зйомки не в пустелі, а в павільйоні. Московська спека на час зйомок увійшла в Вікіпедію. Там вказано, що найвища температура в історії Москви - 25 липня 2010 року, саме тоді, коли ми знімали фільм. Всі майданчики на той час закрили, а ми працювали - в павільйонах, де від спеки перегоріли кондиціонери, а ще на додачу місто душив смог. На вулиці було 42 градуси. А в нас, коли ми вмикали рубильник, температура з 60 зростала до 75. Плюс до цього на акторів світили лампи (400 кіловатт), а вони були ще й у гримі... Тому після павільйону Узбекистан був для нас легкою прогулянкою».
До речі...
… першою в світі вулиця Висоцького з’явилася саме на Хмельниччині - в Нетішині
Про це свідчать архівні документи, які минулого року віднайшов нетішинський журналіст Олександр Шустерук. До цього першим завжди вважався бульвар Висоцького у Києві, який нарекли на честь відомого барда у серпні 1987 року. Про те, що саме у місті енергетиків вперше у світі з’явилася вулиця імені Висоцького, раніше ніде офіційно не було заявлено. Навіть Марк Цибульський, дослідник життя та творчості співака, який проживає у США, у своїх публікаціях піддавав сумніву, чи пов’язана назва нетішинської вулиці з ім’ям великого барда. Але після отримання листа від пана Олександра, де той наводить докази причетності назви вулиці до ім’я співака, дослідник у своїй книзі з історії виникнення вулиць обов’язково згадає подільське місто. Щодо доказів, то знайдені в архівах міста паном Олександром Шустеруком документи свідчать, що відповідно до рішення виконавчого комітету Нетішинської міської ради народних депутатів №20 від 18 лютого 1987 року ”Про присвоєння назв вулицям і про номерацію будинків новозведених мікрорайонів міста Нетішин”, поруч з вулицями Будівельників, Набережної, Варшавскої, Проспектом Курчатова, з’явилася й вулиця Володимира Висоцького. Цей важливий документ вдалося відшукати минулого року завдяки сприянню начальника архівного відділу виконкому Нетішинської міської ради Людмили Дубини.
… цьогоріч світ побачила ще й колекційна марка
Згодом відкрили й пам'ятний знак, який встановили на вулиці Висоцького. На його відкритті був присутній львівський шанувальник творчості барда, підприємець Олександр Садовський. Саме він став ініціатором створення та виходу в світ марки, що увіковічила подільське місто. Тож Львівська дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” за сприяння підприємця випустила обмежений тираж колекційної марки, яка складається з двох блоків: основної частини та купона. Нова марка може представляти Україну на міжнародному рівні та є дійсною при відправленні поштових листів навіть за кордон. Проте, враховуючи обмежений тираж та велику кількість шанувальників творчості Володимира Висоцького по всьому світі, можна сказати, що незабаром вона матиме усі шанси стати раритетом.
До речі, незабаром побачить світ ще одна пам’ятна марка, присвячена 30-літтю з дня загибелі Володимира Висоцького.
… першість офіційно визнано й зафіксовано у Книзі рекордів України
Цьогоріч 22-23 жовтня під час святкування 33-го дня народження міста Нетішина представник Національного проекту “Книга рекордів України” Олександр Шустерук вручив громаді міста диплом, яким офіційно визнається, що вулиця Володимира Висоцького з’явилася першою в світі саме у Нетішині - 18 лютого 1987 року.
Як все починалося
Одного разу Микола Гончар, на той час депутат Нетішинської міської ради, та ще й великий шанувальник творчості Володимира Висоцького, розповів своїм друзям-меломанам про те, що ведеться робота з присвоєння назв вулицям міста. До того періоду з появою кожного нового будинку у Нетішині, який тільки розбудовувався, йому надавали номер, яким здавали в експлуатацію. Тоді й виникла ідея назвати одну з вулиць іменем відомого барда, аби увіковічити пам’ять про нього на Поділлі. Проте місцева влада була категорично проти, адже компартія негативно ставилася до творчості співака. Проте це не стало на заваді поціновувачів його мистецтва, тому на початку осені 1986 року вони організували активний збір підписів на підтримку своєї пропозиції. Кілька тисяч підписів, які свідчили про бажання місцевого населення мати у місті вулицю, названу на честь Висоцького, переконали місцеву владу в юридичному затвердженні рішення.
Задоволені місцеві жителі відсилали своїм друзям у всі куточки Радянського союзу листи із зазначенням вулиці Висоцького, на якій більшість з них проживала. Згодом ця ідея захопила чимало міст не тільки радянської республіки, але й за кордоном. На сьогодні вулиць з ім’ям Володимира Висоцького налічується понад чотирьох десятків у світі.

«Важлива не портретна схожість, а відчуття геніальності поета»,
переконаний давній шанувальник творчості Володимира Висоцького хмельничанин Леонід Фурман. Леонід Микитович близько 30 років колекціонує все, що пов’язано с творчістю Висоцького. Ми, звісно, поцікавилися його думкою з приводу довгоочікуваної прем’єри фільму режисера Петра Буслова «Висоцький. Дякую, що живий».
«Вперше про цей фільм повідомили у «Петербурзькому телеглядачі» 23 березня 2009 року, - каже він. – Потім мінялися режисери, актори, терміни виходу фільму на екран. Творці картини до останнього намагалися зберігати інтригу і не називати прізвище актора, який зіграв головну роль».
Про те, що у фільмі головну роль гратиме Сергій Безруков, якому накладали не просто грим, а спеціальну пластичну маску, повідомляється в російській пресі. І це зроблено, щоб досягти повної подібності актора до Володимира Висоцького. «Портретна схожість, можливо, буде, - каже Леонід Фурман, - однак, особистість поета навряд чи ми побачимо. Так що від цього фільму, я нічого незвичайного не очікую. Автор сценарію, син поета, директор музею Володимира Висоцького Микита Висоцький в інтерв’ю на запитання «Як популяризується творчість Володимира Висоцького серед молоді» нічого не міг відповісти. Адже нині наукова і текстологічна робота не ведеться. Щоб привернути увагу науковців до творчості Висоцького, його шанувальник з Києва Всеволод Ковтун видав 8 випусків рукописів Володимира Висоцького с транскрипцією, у Новосибірську любителі з уральсько-сибірського регіону видали збірник автографів «Володимир Висоцький. Архіви розповідають». Останній збірник матеріалів з наукової конференції про творчість Володимира Висоцького (проведеною музеєм) вийшов у 2003 році. А Микита видає диски, де голос Висоцького штучно накладається на сучасне оркестрове супроводження, стереотипними виданнями видає невеликі тиражі творів батька, а тепер ще й фільм. І наостанок хочеться сказати, що варто популяризувати творчість поета не комерційними проектами, а науковою роботою».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую